Як живеться лікарям у Південній Кореї

Південна Корея справедливо пишається системою охорони здоров'я, яка менш ніж за 40 років створена фактично «з нуля» і займає зараз 14-е місце в рейтингу країн з іновацій в медицині. Для порівняння: на першому місці – Швейцарія, США - на шостому, а благополучна Нова Зеландія поступається Південній Кореї одним пунктом.

Медичні послуги приватних та державних клінік Південної Кореї доступні як громадянам країни, так і іноземцям. Чималу частину таких послуг становить пластична хірургія – наприклад, пластику робить кожна п’ята кореянка. (див. прим. 2). Тому пропонуємо ознайомитись з діяльністю корейського лікаря на прикладі  пластичного хірурга.

1) Як влаштовано систему охорони здоров'я?

Впровадження обов'язкового медичного страхування (ОМС) у Південній Кореї почалося 1977 року: спочатку обов’язковим медстрахуванням  вирішили забезпечити лише працівників великих підприємств, але незабаром ініціативу масштабували на все населення. Наразі мешканці країни сплачують соціальні внески, своєрідну франшизу, а держава компенсує до 50% витрат на амбулаторну допомогу та до 80% витрат на перебування у стаціонарі. За розподіл "страхових грошей" відповідає єдиний оператор - Національний фонд медичного страхування. Усі, хто працює офіційно, вносять 6,46% від зарплати – половину цієї суми виплачує працедавець. Щоправда, близько 3% населення країни не здатні відраховувати необхідні страхові внески, але для них розроблено спеціальну держпрограму.

Додаткові приватні страховки покривають такі додаткові послуги, як візити лікаря додому, виклик «швидкої допомоги» та дороге лікування від онкозахворювань до стоматології. Справа в тому, що ОМС передбачає лише один візит до дантиста на рік і всього два зубні імпланти за все життя: це мотивує жителів країни дотримуватися гігієни ротової порожнини і купувати додаткові «стоматологічні контракти». Пластичну хірургію ОМС також не покриває.

Відповідальність за здоров'я несе не тільки лікар, а й сам пацієнт – причому фінансову!

Загалом медична допомога організована для максимально ефективного використання коштів: гроші економляться на викликах «швидкої» або лікаря додому – розраховувати на транспортування до шпиталю можна лише в екстрених випадках. Натомість робиться ставка на профілактику: причому якщо пацієнт прогуляв щорічну диспансеризацію, то діагноз із подальшою госпіталізацією дає страхове право відмовити у відшкодуванні витрат. У цьому випадку оплата лікування цілком лягає на плечі прогульника.

2) Чи складно вчитися та працювати лікарям у Південній Кореї?

Виклики виникають для майбутнього лікаря на кожному кроці, починаючи з першого ступеня навчання. У вузи вступають за результатами тесту Suneung, який складають старшокласники. Це стрес і для школярів, і для їхніх сімей. У третій четвер листопада, коли зазвичай проводиться тест, у великих містах створюють спеціальні умови. Наприклад, учнів, що спізнюються, в деяких випадках підвозять поліцейські, а розклад авіарейсів коригується таким чином, щоб шум літаків, що злітають, не заважав проведенню аудіювання. Восьмигодинний іспит включає питання з усієї шкільної програми.Від результату залежить, чи зможе випускник узагалі здобути вищу освіту. Для вступу до медичних коледжів треба набрати майже максимальну кількість балів: це вдається 1% абітурієнтів щорічно.

Вища освіта у Південній Кореї платна (див. прим. 3). Державна освіта дешевша за приватну, але загалом майбутні медики платять більше, ніж студенти, які обрали літературу чи фізику. Ціна за семестр коливається від 3 з лишком млн до 13 млн корейських вон (KRW).

Тривалість навчання:

Корейські лікарі витрачають на здобуття кваліфікації 13 років: 6 років навчання у медичній школі + 1 рік роботи інтерном + 4 роки резидентури + 2 роки стажування в університеті.
До речі, ті щасливчики, яким вдалося вступити і почати вчитися на лікаря, не надто вітають збільшення кількості місць у медичних вузах. У 2020 році інтерни та резиденти навіть влаштували страйк (див. прим. 4), протестуючи проти рішення уряду збільшувати квоту у 3028 місць, запроваджену у 2006 році, щоб щороку приймати на 400 студентів більше. Майбутні медики пропонували витратити ці кошти не на навчання нових лікарів, а на фінансову підтримку тих, хто вже працює інтернами, а також мотивувати майбутніх медиків переїжджати в регіони.

3) Чи добре заробляють південнокорейські лікарі?

Студентам, звісно, за всіх часів не вистачає грошей. Проте працювати лікарем у Південній Кореї надзвичайно престижно та вигідно. Медики отримують не тільки шану та повагу, а й гідну зарплату: 3,5–4 млн вон на місяць під час інтернатури та резидентури та більше 10–15 млн вон після закінчення навчання.

Середня зарплата лікаря-терапевта в Сеулі в 2022 році - 10 200 000 KRW на місяць (див. прим. 5). Спробуймо підрахувати його приблизні витрати, округляючи суми до тисяч:

- квартира з трьома спальнями у центрі – 3 млн 310 тисяч

- комунальні послуги – 228 тисяч

- проїзний – 55 тисяч

- дитячий садок – 497 тисяч

- школа - 2 млн 463 тисячі

- абонемент у фітнес – 73 тисячі

- походи до ресторану у вихідні – 280 тисяч

- доступ в інтернет – 26 тисяч

- 26 чашок капучино по робочих днях = 133 тисячі вон

Отже, з 10 млн 200 тисяч вон залишається приблизно 3 млн 135 тисяч вон (див. прим. 6). Таким чином, дві третини заробітку йдуть на побутові потреби, і це ще без урахування витрат на їжу, одяг, розваги та подорожі. При цьому наш умовний пластичний хірург буде у кращому становищі, ніж терапевт: він заробляє від 14 500 000 KRW на місяць, хоча середня зарплата в Південній Кореї становить 3 890 000 KRW, а прожитковий мінімум – 1 600 000 вон.

Зарплата лікаря майже вчетверо перевищує середньостатистичний заробіток у країні

Слід зазначити, що ціни на медичні послуги зафіксовані Національним фондом медичного страхування – вони однакові для всіх установ, – і пацієнт може сам обрати державну чи приватну клініку, де його вилікують у рамках ОМС. Також він може вибрати первинний похід до терапевта або одразу до профільного лікаря. Прагнучи отримати максимальну компенсацію, клініки організують дуже щільний запис і не цураються черг. Інший спосіб медзакладів  «підзаробити» – пропозиція і навіть нав'язування послуг за вищими тарифами або тих, які не покриваються страховкою. Так, наприклад, породіллі можуть зробити не завжди необхідний кесарів розтин, а в пологовий будинок покласти на більшу кількість днів. Отже, щоб збільшувати свій дохід, лікарі змушені або брати участь у призначенні надлишкових процедур, або вибирати більш прибуткові галузі - на зразок тієї ж пластичної хірургії, - або взагалі їхати в інші країни за ще більшими зарплатами.

До речі, професія вважається переважно чоловічою: зараз медиків-жінок приблизно чверть (див. прим. 7), хоча для них стати авторитетними лікарями-фахівцями, як і раніше, непросто. За даними на вересень 2019 року, частка жінок серед лікарів служби «швидкої допомоги» становила лише 12,7%. І це чимало, якщо врахувати, що 94% жінок-лікарів на робочому місці пацієнти все одно називають медсестрами або просто дівчатами. Таку дискримінацію побічно підтверджує дослідження, проведене Корейським товариством медичної освіти (див. прим. 8): студентки в майбутньому бачать себе в основному сімейними лікарями і не обирають чоловічі спеціалізації на кшталт ортопедії

 4) Чи легко працюється лікарям у Південній Кореї?

Напевно, як і скрізь – не надто. Після 13 років навчання лікар може розпочати роботу у приватній чи державній клініці, отримуючи зарплату як найманий фахівець, а може відкрити власний лікувальний заклад. Ще один шлях – стати професором університетської лікарні, попередньо пройшовши дворічне стажування.

Щоб забезпечити всіх без винятку якісними медпослугами, державі доводиться залучати приватні клініки: компенсації поширюються і на лікування в них, і на отримання допомоги у держустановах, що створює здорову конкуренцію. Недержавні клініки докладають чимало зусиль для залучення пацієнтів. Причому ціна  лікарських послуг висока за замовчуванням. Медустанови намагаються залучити клієнтів зручним паркуванням, інтегрованими кафетерієм зі смачною їжею або навіть салоном краси: такі собі медичні ТРЦ.

Хоча за законом робочий тиждень не повинен перевищувати 52 години, 80 годин – звичайна практика. Переробками грішать інтерни та резиденти, які лише набираються досвіду. Після завершення спеціалізації та отримання постійного місця графік повертається до норми – співробітники приватних клінік рідко працюють більше 40 годин на тиждень (виходить 8-годинний робочий день при п'ятиденці), а університетські професори можуть приділяти роботі лише два-три дні на тиждень.

Оптимізація витрат змушує постійно вносити зміни до системи надання медичних послуг. Одна із серйозних реформ (див. прим. 9) відбулася 2000 року, коли компенсацію вартості ліків вивели із системи держгарантій, щоб скоротити зловживання. Справа в тому, що лікарі часто перестрахувалися або виписували пацієнтам необов'язкові препарати. Тоді країна посіла перше місце у світі з поширеності інфекцій, стійких до пеніциліну, – антибіотик призначався так часто, що препарати на основі пеніциліну стали неефективними.

5) Як взаємодіють «східна» та «західна» медицина?

Традиційною чи східною медициною у Південній Кореї називають ту, що існує багато тисяч років. А сучасну називають європейською, чи західною.

Так от, студент-медик може вибрати будь-яку «звичайну» спеціальність, а може навчатися традиційної корейської медицини в тому ж самому університеті. Для того, щоб отримати сертифікат спеціаліста в цій галузі, потрібно підтвердити свої знання не лише з дерматології, гінекології, педіатрії та інших звичних дисциплін, але також освоїти акупунктуру, арома- та фітотерапію. Найчастіше до адептів традиційної медицини звертаються з болями в суглобах, грижами, розтягненнями, а також за безпліддя та проблем з обміном речовин. Проте існують і онкоклініки, у яких східна медицина успішно поєднується із сучасними протоколами хіміотерапії; є хоспіси, у яких застосовується акупунктура; є реабілітаційні центри, де працюють із симптомами ДЦП та наслідками інсульту, використовуючи одночасно «східні» та «західні» протоколи.

Самі «традиційні» лікарі пояснюють, що вони нерідко працюють із психосоматичними проявами, допомагаючи пацієнтам заспокоїтися, опрацювати психотравми, інакше поглянути на життєві обставини. До речі, акупунктурою і травами арсенал не обмежується, за потреби «східні» медики можуть призначати цілком «західні» ліки на кшталт снодійних чи антидепресантів.

До речі, депресії та інші ментальні розлади жителі Південної Кореї швидше «понесуть» фахівцям з традиційної корейської медицини, ніж довірять психотерапевту. Говорити про емоційні проблеми не прийнято і багато хто намагається впоратися самостійно. Хоча й безуспішно... Серед розвинених країн Південна Корея очолює рейтинг за кількістю самогубств (див. прим. 11): уряд вживає заходів щодо запобігання суїцидам, але їх явно недостатньо.

В результаті статистика смертності та народжуваності у Південній Кореї виглядає вражаюче. Середньостатистична кореянка народжує на світ 1,05 дитини протягом свого життя (у європейських країнах цей показник зазвичай дорівнює близько 1,5). Проте середня очікувана тривалість життя з 1985 року стабільно зростає: наприклад, для жінок вона зараз становить 86,5 років.

В забезпеченні довголіття незаперечні заслуги медичної практики: таких показників вдалося досягти, спочатку борючись із дитячими інфекціями, потім покращуючи якість харчування, а потім продовжуючи життя пацієнтам із хронічними захворюваннями. Довголіттю, здається, сприяє й оптимізація системи охорони здоров'я, завдяки якій звернутися до лікаря можна навіть із дрібними скаргами.

6) Чи легко іноземцю розпочати медичну практику у Південній Кореї?

Зовсім ні. Міністерство охорони здоров'я визначає список іноземних освітніх установ, дипломи яких можуть бути визнані в Південній Кореї (див. прим. 12). Однак підтвердженням диплома справа лише розпочинається. Лікарям-іноземцям, які планують отримати дозвіл на роботу в країні, потрібно скласти іспит (див. прим. 13) для перевірки їх знань зі спеціальності та демонстрації практичних навичок. Іспит складається з 12 блоків: половина з них – 6 блоків по 10 хвилин – пов'язані із спілкуванням з пацієнтами (постановкою діагнозу, призначенням ліків тощо); а ще 6 блоків по 5 хвилин – із певними медичними процедурами. Максимальний бал, який можна набрати за весь іспит, – 900. На цьому фоні стає зрозуміло, навіщо медику складати мовний іспит на рівень 5 (всього рівнів 6): спілкування відбувається корейською! Можна зробити висновок, що отримання медичної ліцензії для іноземця – справа дуже клопітка. У 2014–2015 роках це вдалося лише 12 лікарям з інших країн – по шість за кожний рік. І, звичайно, пріоритет завжди за тими, хто вивчав медицину в Кореї.

7) Чому такий популярний медичний туризм до Південної Кореї?

Насамперед через справді висококласну медицину: жителі країни самі дуже прискіпливі до якості сервісу, та ще й за клініками стежать держава та приватні страхові компанії – тому рівень надання послуг традиційно високий, незалежно від громадянства пацієнта.

Ну і, звичайно, любителі акупунктури, логічно, оберуть спа Південної Кореї, а не Північної Карелії.

По-третє, державі справді вдалося не просто поставити б'юті-медицину на потік, а й успішно популяризувати цей тренд. У країні проводиться до мільйона пластичних операцій на рік (див. прим. 14). До 2017 року було зареєстровано 1414 клінік естетичної хірургії – і це не рахуючи відділень тієї ж спрямованості в лікарнях загального профілю, косметологічних та стоматологічних клінік, де також надають послуги такого роду, а також маси нелегальних закладів, що працюють без медичних ліцензій.

Найпопулярніші б'юті-процедури: блефаропластика, ринопластика та ліпосакція.

До речі, через природні відмінності європейські пацієнти можуть представляти деяку складність для медиків корейської виучки, за що «відповідають» різні поліморфізми генів (Див. прим. 15).

Іноземці прагнуть скористатися здобутками південнокорейської естетичної медицини. Міністерство охорони здоров'я створило окремий список клінік пластичної хірургії, які акредитовані для медичного туризму (див. прим. 16). До речі, близько третини всіх південнокорейських клінік такого профілю розташовані в сеульському районі Gangnam-gu - звідки і оспівуваний у відомому хіті gangnam style - тобто стиль багатих і модних.

Трійка найпопулярніших б'юті-втручань у Південній Кореї – блефаропластика, ринопластика та ліпосакції. І, між іншим, згідно з національною статистикою, кожна третя жінка віком від 19 до 29 років хоча б одного разу зверталася до пластичного хірурга та робила хоч якусь операцію.

Якщо ж говорити про популярну процедуру підтяжки обличчя, не можна не згадати, що авторство ідеї вводити під шкіру нитки з полідіоксанону приписують різним лікарям, ріднить яких одне - спеціалізація на акупунктурі: спочатку ін'єкції з нитками з ПДО покликані були надавати ефект, аналогічний сеансу. Таким чином, виходить, що ідею передової технології підказали представники традиційної медицини. Наразі Південна Корея вже лідирує в нитковому експорті на світовому косметологічному ринку.

8) Наскільки розвинені інновації?

Дуже. Південна Корея вважається країною технологій, у тому числі й у медичній сфері. Ось лише деякі з найактуальніших:

● Розвинена цифрова охорона здоров'я

Лікарня Бунданга при Сеульському університеті ще в 2003 році увійшла до перших медичних закладів у світі, в яких повністю відмовилися (див. прим. 17) від паперових медичних карт, направлень, і всю документацію перевели в електронний формат. Сьогодні у такому режимі працює понад 90% південнокорейських лікарень (див. прим. 18). І завдяки системі BESTCare 2.0 країні вдалося згладити криву під час першої хвилі COVID-19, адже всі контакти із зараженими оперативно відстежувалися.

● Футуристичні лікарні

У 2020 році в Сеулі запрацювало одне з найсучасніших рішень телемедицини у світі (див. прим. 19): на території Йонгін Северанс діє 5G-мережа, що дозволяє швидко передавати навіть дуже великі обсяги даних. Наприклад, студенти можуть у високій якості спостерігати прямий ефір з операційної, а лікарі – швидко отримувати зведення про стан та самопочуття пацієнтів. Голосові помічники та штучний інтелект допомагають спілкуватися з пацієнтами більш ефективно, а система відстеження стану в реальному часі – стежити за тим, де знаходяться пацієнти, лікарі та медобладнання. Це важливо і для безпеки хворих, і для контролю за поширенням інфекцій. І зовсім фантастичним видається використання «віртуальної системи відвідувань», з допомогою якої близькі можуть відвідувати пацієнтів. Компанія SK Telecom впроваджує технологію, використання якої дозволяє пацієнтам спілкуватися з друзями та рідними за допомогою голограм та віртуальної реальності.

Очевидно, що працювати лікарем у Південній Кореї непросто, але почесно та цікаво. Можна сперечатися про те, яке відношення до медичної науки мають голограми візитерів у стаціонарі і чи справді необхідна кругова підтяжка обличчя кожній третій жінці молодше 30 років, – однак і те й інше становить реальність XXI століття в країні, де акупунктура успішно сусідить із цифровим документообігом та де не вичерпується потік медичних туристів.

Джерела:

1) Південна Корея посідає 14-е місце в рейтингу країн з найбільш прогресивною медициною
https://freopp.org/key-findings-from-the-freopp-world-index-of-healthcare-innovation-cda78938c047

2) Пластику робить кожна п’ята кореянка

https://worldpopulationreview.com/country-rankings/plastic-surgery-by-country

3) Вища освіта в Південній Кореї платна https://www.studyinkorea.go.kr/ko/main.do

4) Студенти-медики страйкують в розпал пандемії https://www.reuters.com/article/health-coronavirus-southkorea-doctors-idUSL4N2F8262

5) Зарплата столичного терапевта в чотири рази перевищує середній заробіток по країні
https://www.salaryexplorer.com/average-salary-wage-comparison-korea-south--doctor-physician-c114d13 

6) Середні ціни на послуги, нерухомість і розваги в Сеулі
https://www.numbeo.com/cost-of-living/in/Seoul

7) Жінок-лікарів у Південній Кореї з роками стає все більше
https://human-resources-health.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12960-020-00513-8

8) Студентки обирають не традиційно «чоловічі» спеціалізації, а сімейну медицину

https://www.kjme.kr/journal/Figure.php?xn=kjme-25-1-15-3.xml&id=

9) Реформа 2000 року, що стосується надлишкових призначень лікарських засобів

https://www.reutersevents.com/pharma/column/navigating-south-koreas-healthcare-paradox

10) Студент-медик може обрати навчання традиційній – «східній» – або «західній» медицині
http://annals.yonsei.ac.kr/news/articleView.html?idxno=10316

11) Серед розвинутих країн Південна Корея посідає перше місце по числу самогубств
https://data.oecd.org/healthstat/suicide-rates.htm

12) Перелік медичних вишів, дипломи яких визнаються в Південній Кореї
http://www.koreabiomed.com/news/articleView.html?idxno=114

13) Гід для іноземних фахівців, які бажають розпочати практику в Південній Кореї
https://www.kuksiwon.or.kr/EngHome/cnt/c_3107/view.do?seq=17

14) В країні проводиться до мільйона процедур естетичної хірургії на рік
https://web.archive.org/web/20170807054032/https://www.isaps.org/Media/Default/global-statistics/2016%20ISAPS%20Results.pdf

15)  Як пластичний хірург не зрозумів, навіщо ж псувати такий красивий ніс?
https://ahnestkitchen.com/thoughts/i-went-to-a-plastic-surgeon-in-korea

16) Клініки пластичної хірургії, акредитовані для медичного туризму

https://english.visitkorea.or.kr/svc/main/index.do

17) Лікарня при Сеульському університеті повністю перейшла на цифровий документообіг
https://www.nature.com/articles/d42473-020-00347-x

18) Південнокорейські медзаклади сповідують «цифрову» медицину
https://www.intralinkgroup.com/en-GB/Latest/Blog/April-2022/South-Korea-big-prospects-for-digital-health

19) 5G в лікарні, операції в прямому ефірі і голограми відвідувачів
https://nextrendsasia.org/5g-makes-korean-hospitals-smarter/