Вплив віку на характеристики та загострення бронхіальної астми у дітей

У новому дослідженні бронхіальної астми, опублікованому в журналі Thorax, було виявлено явні відмінності в характеристиках та частоті розвитку загострень у дітей різних вікових груп (5–8 років, 9–11 років та підлітки 12–16 років). На відміну від традиційного підходу, при якому виділяють категорії підлітків та дітей молодшого віку, у клінічних рекомендаціях радиться враховувати вік пацієнта на момент встановлення діагнозу, оскільки він, мабуть, впливає на тяжкість бронхіальної астми та її лікування.

Спираючись на великий набір даних англійською мовою, Zainab Khalaf та її колеги досліджували вплив віку на тяжкість бронхіальної астми, тактики її лікування та характер загострень.

Відомості з медичної документації щодо первинної медико-санітарної допомоги за період з 2004 по 2021 рік зіставляли з інформацією з карток пацієнтів. Дітей групували з урахуванням віку на момент встановлення діагнозу, і вони перебували під наглядом до моменту переходу в наступну вікову групу. Відповідно до клінічних рекомендацій, вікові категорії включали дітей молодшого віку (від 5 до 8 років), дітей віком від 9 до 11 років та підлітків (від 12 до 16 років). Оцінювали різні характеристики (індекс маси тіла, алергічні реакції та явища, що виникли до та після постановки діагнозу (включаючи симптоми та застосування лікарських препаратів)). Крім того, розраховували частоту розвитку загострень та визначали зв'язок із загостреннями з використанням багатофакторного аналізу пропорційних ризиків Кокса.

Зі 119 611 відповідних критеріям дітей 61 940 (51,8 %) входили до вікової групи від 5 до 8 років, 32 316 (27,7 %) — до вікової групи від 9 до 11 років, а 25 355 (21,2 %) ) були підлітками. Відмінності в багатьох характеристиках залежали від віку: найбільш висока частка дітей з атопічним дерматитом, кашлем та харчовою/лікарською алергією спостерігалася в молодшій віковій групі, при цьому частка дітей з ожирінням, сенсибілізацією до аероалергенів, задишкою (диспное) та монотерапією бета-агоністами була найвищою серед підлітків. Варіабельність частоти розвитку загострень наведена нижче (таблиця 1).

Відносно відмінностей у факторах ризику загострення залежно від віку спостерігалася наступна тенденція: у хлопчиків віком від 5 до 8 років було виявлено сильний зв'язок з атопічним дерматитом та харчовою/лікарською алергією, при цьому у дітей віком від 9 років і старше спостерігали сильний зв'язок з ожирінням та сенсибілізацією до аероалергенів.

Крім того, більш висока соціально-економічна вразливість була пов'язана з загостреннями у всіх вікових групах. Пізня діагностика найбільш поширена у дітей молодшого віку та корелює з великою кількістю загострень у всіх вікових групах.