Зниження виразності симптомів алергічного риніту у пацієнтів із супутніми ревматичними аутоімунними захворюваннями при застосуванні алерген-специфічної імунотерапії

Результати одноцентрового ретроспективного спостережного дослідження вказують на те, що особи з алергічним ринітом, ускладненим ревматичними аутоімунними захворюваннями, можуть отримати користь від алерген-специфічної імунотерапії, яка є безпечним та ефективним методом лікування. Мета цього дослідження полягала в оцінці безпеки та ефективності застосування алерген-специфічної імунотерапії у 13 пацієнтів з алергічним ринітом та супутніми ревматичними аутоімунними захворюваннями.

До аналізу зміни активності захворювання протягом двох років, починаючи з вихідного рівня, були також включені особи з ревматичними аутоімунними захворюваннями, які припинили алерген-специфічну імунотерапію. В рамках цього дослідження серії випадків для визначення ефективності алерген-специфічної імунотерапії використовували японський стандартний опитувальник для оцінки якості життя при алергічному риніті (Japan Allergic Rhinitis Standard Quality of Life Questionnaire).

Усі учасники дослідження отримували сублінгвальну імунотерапію. Четверо учасників припинили лікування через розвиток серйозних небажаних явищ. У трьох учасників протягом періоду спостереження відбулося загострення симптомів ревматичного аутоімунного захворювання. Однак у жодному випадку це не було безпосередньо пов'язано з застосуванням алерген-специфічної імунотерапії. У більшості випадків побічні ефекти алерген-специфічної імунотерапії були легкого ступеня тяжкості. Одному учаснику була потрібна додаткова лікарська терапія у зв'язку з погіршенням симптомів риніту.

Оцінка виразності очних та назальних симптомів у 9 учасників, яким дозволили продовжити алерген-специфічну імунотерапію, статистично значуще знизилася з 1,67 (1,5-2,0) бала на початковому рівні до 0,67 (0-1,17) бала на другий рік терапії. Таким чином, алерген-специфічна імунотерапія може стати перспективним методом лікування осіб з алергічним ринітом, ускладненим ревматичними аутоімунними захворюваннями, у тих випадках, коли традиційна лікарська терапія не дозволила досягти задовільного поліпшення стану пацієнта.