Ефективність застосування азитроміцину в лікуванні хронічного риносинуситу порівняно із застосуванням кларитроміцину

Новини медицини 3 хв 374

Розмір шрифту

Дата публікації: 28/06/2022

Що нового?

У пацієнтів з діагнозом хронічного риносинуситу застосування азитроміцину у поєднанні зі стандартною терапією було більш ефективним, ніж застосування кларитроміцину у поєднанні зі стандартною терапією.

Згідно з результатами рандомізованого контрольованого дослідження, опублікованими в журналі Iranian Journal of Medical Sciences, у дорослих із хронічним риносинуситом

4-тижневий курс стандартної терапії у поєднанні з азитроміцином у дозі 500 мг один раз на добу забезпечує більш ефективне зниження виразності симптомів порівняно з проведенням стандартної терапії у поєднанні із застосуванням кларитроміцину у дозі 1000 мг один раз на добу. Метою дослідження Mehdi Askari та співавт. було виконання порівняльної оцінки ефективності застосування макролідів (кларитроміцину та азитроміцину) у поєднанні зі стандартною терапією у лікуванні хронічного риносинуситу.

В рамках цього простого сліпого дослідження методом «випадкової вибірки» було відібрано 102 пацієнти, 90 з яких пройшли рандомізацію та були включені до аналізу. Пацієнти з групи кларитроміцину отримували відповідний препарат у таблетках у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 4 тижнів на додаток до стандартної терапії (парові інгаляції, сироп гвайфенезину, флутиказон та оксиметазолін у вигляді спрею, ін'єкції бетаметазону). Пацієнти з іншої групи отримували азитроміцин у таблетках у дозі 500 мг один раз на добу протягом 4 тижнів.

Оцінку виразності симптомів проводили до та після лікування. Визначення ступеня тяжкості хронічного риносинуситу виконували виходячи з результатів комп'ютерної томографії з допомогою бальної системи Lund — Mackay (LM). Аналіз даних проводили за допомогою SPSS. Статистично значущою вважали різницю зі значенням р < 0,05. Що стосується розподілу за статтю та віком, групи дослідження були порівнянними. Порівняно із застосуванням кларитроміцину, лікування азитроміцином супроводжувалося повним зникненням симптомів у більшої частки пацієнтів (див. таблицю 1).

Оцінки за системою LM на початковому рівні у групах дослідження були подібними. Після проведення лікування оцінки за LM статистично значуще знизилися в обох групах. Однак у групі застосування азитроміцину зміни були значно більш виразними. Таким чином, новий варіант комбінованого лікування (азитроміцин плюс стандартна терапія) пацієнтів з хронічним риносинуситом є цінним.