Вплив маси тіла на відповідь на лікування назальними глюкокортикоїдами при алергічному риніті

Новини медицини 2 хв 441

Розмір шрифту

Дата публікації: 27/02/2024

Що нового?

У пацієнтів з алергічним ринітом, яким показано лікування кортикостероїдами для назального застосування, ожиріння не впливає на виразність назальних симптомів та фізіологію носа, але перешкоджає розвитку протизапальної відповіді.

Згідно з результатами недавнього дослідження, ожиріння, мабуть, не впливає на фізіологію носа та виразність назальних симптомів у пацієнтів з алергічним ринітом, яким показано лікування кортикостероїдами для назального застосування. Однак було відзначено суттєвий вплив ожиріння на протизапальну відповідь, оскільки у пацієнтів з ожирінням чутливість була нижчою, ніж у пацієнтів із нормальною масою тіла. Метою дослідження було оцінити вплив маси тіла на ефективність лікування алергічного риніту кортикостероїдами для назального застосування.

Було проведено порівняння двох груп пацієнтів, які страждають на алергічний риніт: одна включала пацієнтів з ожирінням, а інша - пацієнтів з нормальною масою тіла. Оцінки виконували до і після втручання у вигляді назального введення беклометазону в дозі 400 мкг/добу та включали оцінку по опитувальнику обструкції носа та ефективності септопластики (NOSE-5), тест для визначення результату хвороб носа та приносових пазух з 22 пунктів (SNOT22) за візуальними аналоговими шкалами (ВАШ), оцінку якості життя, пікову швидкість інспіраторного носового потоку, назальну ендоскопію та вимірювання рівня цитокінів у порожнині носа (інтерлейкін-10 (ІЛ-10), ІЛ-6, ІЛ-5, ІЛ-4, фактор некрозу пухлини (ФНП-ᾳ) та інтерферон (ІФН-γ) за результатами зіскрібка зі слизової оболонки носа.

Між групами не було виявлено відмінностей щодо оцінок щодо опитувальника NOSE-5, SNOT22, ВАШ, пікової швидкості інспіраторного носового потоку, результатів назальної ендоскопії або рівнів цитокінів (ІЛ-10, ІЛ-6, ІЛ-5, ІЛ-4, ФНП-ᾳ та ІФН-γ) до початку лікування кортикостероїдами для назального введення. В обох групах після втручання відзначалося поліпшення оцінок ВАШ, SNOT-22 і NOSE-5, а також збільшення пікового обсягу інспіраторного носового потоку. У групі пацієнтів із нормальною масою тіла після лікування спостерігалося підвищення рівня ІЛ-5 та ІФН-γ.

При порівнянні змін рівнів цитокінів до та після лікування у різних групах було зазначено, що зміна рівня ІЛ-10 залежала від маси тіла пацієнтів. Ожиріння, мабуть, не впливало на виразність назальних симптомів та фізіологію носа, при цьому у пацієнтів з ожирінням спостерігалася така ж клінічна відповідь на лікування кортикостероїдами для назального застосування, як і у пацієнтів із нормальною масою тіла. Однак у пацієнтів з ожирінням спостерігалася знижена протизапальна відповідь під час лікування кортикостероїдами для назального застосування.