Ін'єкція ескетаміну при кашлі, спричиненому суфентанілом, під час анестезії.

Згідно з результатами недавнього дослідження, опублікованими в журналі BMC Anesthesiology, премедикація шляхом внутрішньовенного введення ескетаміну в дозі 0,15 мг/кг може суттєво знизити частоту та інтенсивність кашлю під час індукції анестезії. Однак зміни, що заслуговують на згадку, в гемодинамічному статусі були відсутні.

Метою дослідження, проведеного Liangliang Gao та співавт., було оцінити ефективність застосування ескетаміну в невеликій дозі для лікування кашлю, викликаного суфентанілом.

З 220 пацієнтів, які пройшли оцінку щодо відповідності критеріям включення, 200 пацієнтів (віком 18–70 років), яким було призначено планове хірургічне втручання, було рандомізовано у дві групи. Учасники групи застосування ескетаміну (група К) отримували ін'єкцію ескетаміну у дозі 0,15 мг/кг за 5 секунд до введення суфентанілу, при цьому учасники контрольної групи (група С) отримували еквівалентний об'єм іншої речовини. Час початку та ступінь тяжкості кашлю оцінювали через хвилину після ін'єкції суфентанілу. Також реєстрували гемодинамічні зміни та побічні ефекти, що спостерігаються.

Частота розвитку кашлю склала 5% у групі К і 34% у контрольній групі. Після ін'єкції суфентанілу групи К спостерігалася статистично значуще нижча частота і тяжкість кашлю проти контрольної групою. Істотних змін середнього артеріального тиску та частоти серцевих скорочень між двома групами у трьох різних часових точках під час індукції загальної анестезії не було зареєстровано.