Зв'язок між хронічним риносинуситом та синдромом Шегрена

Згідно з нещодавно отриманими результатами довгострокового поздовжнього дослідження, опублікованими в журналі Rhinology, наявність риносинуситу без поліпів носа пов'язана з більш високою ймовірністю розвитку синдрому Шегрена порівняно з наявністю риносинуситу з поліпами носа. Lee IH та Kim DK провели оцінку можливого зв'язку між хронічним запаленням слизової оболонки порожнини носа та придаткових пазух носа та ризиком розвитку таких аутоімунних захворювань, як синдром Шегрена, анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва) та системний червоний вовчак.

У масштабах країни після проведення процедури псевдорандомізації у співвідношенні 1 : 2 було виявлено 15 130 пацієнтів із хронічним риносинуситом (ХРС) та 30 260 пацієнтів без нього. Відношення ризиків (ВР) розвитку аутоімунних захворювань при ХРС розраховували в моделі пропорційних ризиків Кокса.

Крім того, була розрахована частота розвитку аутоімунних захворювань, що розглядаються (див. табл. 1).

Серед усіх аналізованих захворювань ймовірність розвитку синдрому Шегрена у пацієнтів з ХРС була статистично значуще вищою (скориговане ВР 1,70). Відносний ризик розвитку синдрому Шегрена був найвищим у пацієнтів з ХРС без поліпів носа.