Резюме результатів Кокрейнівського огляду шести поширених методів лікування люмбалгії

Метою огляду, проведеного групою фахівців, було узагальнення відомостей із Кокрейнівських оглядів методів системної лікарської терапії у дорослих пацієнтів із неспецифічною люмбалгією. Було виконано ретельний пошук рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) у Кокрейнівській базі даних систематичних оглядів за період до 3 червня 2021 р. для виявлення найбільш актуальної інформації.

Два дослідники провели незалежну оцінку для визначення відповідності критеріям прийнятності, збору даних та оцінки якості оглядів та достовірності доказів. Для цього використовували інструменти AMSTAR 2 і GRADE. Огляд був зосереджений на порівнянні з плацебо. Основними кінцевими точками були оцінки інтенсивності болю, фізичного функціонування та безпеки. Загалом 3 огляди стосувалися осіб із гострою або підгострою люмбалгією, а 5 оглядів — осіб із хронічною люмбалгією.

 

При гострій люмбалгії лікарські засоби показали такі результати:

Парацетамол: відсутність статистично значущих відмінностей порівняно з плацебо у зниженні інтенсивності болю та функціональних обмежень або збільшенні ризику розвитку небажаних явищ. Цей висновок підтверджено даними з високим рівнем доказовості.

Нестероїдні протизапальні засоби: невелике, але статистично значуще зниження інтенсивності болю та функціональних обмежень порівняно з плацебо, підтверджене даними з помірним рівнем доказовості. При цьому дані про більш високий ризик небажаних явищ характеризуються дуже низьким рівнем доказовості.

Міорелаксанти та бензодіазепіни: дані з помірним рівнем доказовості про дещо більшу ефективність щодо полегшення болю та покращення фізичного функціонування порівняно з плацебо на тлі вищого ризику розвитку небажаних явищ.

Опіоїди: жоден із включених до дослідження Кокрейнівських оглядів не був спрямований на оцінку застосування опіоїдів для лікування гострої люмбалгії.

Антидепресанти: у оглядах не було виявлено даних щодо застосування антидепресантів для лікування гострої люмбалгії.

 

При хронічній люмбалгії:

Парацетамол: дані про ефективність застосування парацетамолу при хронічній люмбалгії не виявлено. Однак дані з низьким рівнем доказовості свідчили, що терапія НПЗП забезпечувала невелике, але статистично значуще зниження інтенсивності болю та функціональних обмежень порівняно з плацебо. При цьому докази підвищеного ризику розвитку небажаних явищ при середньостроковому подальшому спостереженні були відсутні.

Міорелаксанти та бензодіазепіни: згідно з отриманими даними з низьким рівнем доказовості, застосування бензодіазепінів забезпечувало невелику, але статистично значущу перевагу щодо полегшення болю порівняно з плацебо. Не було виявлено різницю між застосуванням міорелаксантів та плацебо щодо ризику розвитку небажаних явищ, що також підтверджується даними з низьким рівнем доказовості.

Опіоїди: дані щодо ефективності та безпеки застосування різних опіоїдів для лікування люмбалгії узагальнені в таблиці 1.

Отримано дані з високим рівнем доказів про незначне зниження інтенсивності болю при застосуванні тапентадолу. Також отримані дані з помірним рівнем доказів про незначне зниження інтенсивності болю при застосуванні сильних опіоїдів. При застосуванні трамадолу зниження інтенсивності болю було помірним (дані з низьким рівнем доказовості), а при застосуванні бупренорфіну – незначним (дані з дуже низьким рівнем доказовості). При застосуванні сильних опіоїдів та трамадолу (дані з помірним рівнем доказовості), а також при застосуванні бупренорфіну (дані з низьким рівнем доказовості) спостерігалося незначне зниження функціональних обмежень.

Щодо безпеки були отримані дані з низьким рівнем доказів про невелике підвищення ризику розвитку небажаних явищ, включаючи нудоту, головний біль, запор і запаморочення, при застосуванні опіоїдів (всіх типів) порівняно з плацебо. Отримані результати свідчать, що терапія тапентадолом та сильними опіоїдами забезпечує деяке зниження інтенсивності болю при люмбалгії. Однак рекомендується бути обережним через підвищений ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням опіоїдів.

Антидепресанти: отримані дані з низьким рівнем доказовості, що свідчать про відсутність статистично значущих відмінностей при застосуванні антидепресантів (всіх типів) та плацебо з точки зору зниження інтенсивності болю та функціональних обмежень. Необхідні подальші дослідження з метою оцінки ефективності терапії антидепресантами при люмбалгії.

Таким чином, результати цього передового дослідження кидають виклик загальноприйнятим уявленням про фармакологічну терапію болю в спині. Можна з упевненістю стверджувати, що при гострій люмбалгії терапія НПЗП та міорелаксантами забезпечує помірне полегшення болю, тоді як терапія парацетамолом не така ефективна, як вважалося раніше. При хронічній люмбалгії терапія нестероїдними протизапальними засобами та опіоїдами може забезпечити деяке полегшення болю, але слід враховувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням опіоїдів.