Вплив вправ на діафрагмальне дихання та на стабілізацію корпусу на інтенсивність болю в попереку

Згідно з результатами рандомізованого контрольованого дослідження, опублікованими в журналі Journal of Chiropractic Medicine, поєднання вправ на діафрагмальне дихання (ВДД) з вправами зі стабілізації корпусу (ВСК) у пацієнтів з хронічною люмбалгією (ХЛ) забезпечувало більш виражене поліпшення вимірюваних параметрів. Крім того, поєднання ВДД з ВСК призводило до посилення м'язової активації та збільшення розширення грудної клітки. Дослідники прагнули оцінити вплив включення ВДД поряд з ВСК у схему лікування пацієнтів, які страждають на ХЛ.

Загалом 22 добровольці з діагнозом ХЛ були поділені на дві групи: в одній добровольці виконували як ВДД, так і ВСК, а в іншій лише ВСК. Ці пацієнти пройшли курс лікування із 12 сеансів тричі на тиждень протягом чотирьох тижнів. До та після завершення цих 12 сеансів проводили оцінку з використанням таких методів та інструментів, як поверхнева електроміографія поперечного м'яза живота, числова рейтингова шкала болю (ЧРШ), Піттсбурзький індекс якості сну, опитувальник установок, зумовлених страхом, індекс інвалідності Освестрі, а також вимірювали розширення грудної клітки.

Отримані результати вказували на суттєві зміни з часом у розширенні грудної клітки, установках, зумовлених страхом, оцінці інтенсивності болю, оцінці ступеня непрацездатності, якості сну та м'язової активності. Крім того, спостерігався виразний груповий ефект щодо параметра фізичної активності та результатів заповнення опитувальника установок, зумовлених страхом. Ефект взаємозв'язку між часом і групою спостерігався щодо м'язової активності у правій частині поперечного м'яза живота під час фази «втягування живота» та розширення грудної клітки.

Однак щодо інших вивчених параметрів значних відмінностей виявлено не було. Встановлено, що додавання ВДД до ВСК має більший потенціал щодо покращення перебігу ХЛ порівняно з лише ВСК, що вказує на потенційні переваги включення ВДД у схему лікування ХЛ.