Оцінка довгострокової ефективності терапії деукравацитинібом у порівнянні з адалімумабом у пацієнтів з бляшковим псоріазом

Згідно з результатами проміжного аналізу, у дорослих пацієнтів з бляшковим псоріазом середньоважкого і тяжкого перебігу, які отримували деукравацитиніб (пероральний інгібітор тирозинкінази 2-го типу), була відзначена більш висока частота відповіді в кінці 2 років лікування порівняно з пацієнтами, які отримували адалімумаб (моноклональне антитіло). Дослідники провели порівняння довгострокової ефективності терапії деукравацитинібом та адалімумабом.

У результаті відкритого довгострокового додаткового дослідження було проведено непряме порівняння методів лікування. Для оцінки сумісності дизайнів досліджень обстежили учасників, рандомізованих на отримання плацебо і які перейшли на терапію деукравацітінібом або терапію адалімумабом через 16 тижнів. Основною кінцевою точкою, яка представляє інтерес, була частота зниження площі поверхні тіла (ППТ), ураженої псоріазом, на ≥ 75%, що оцінюється за допомогою індексу поширеності і тяжкості псоріазу (PASI 75), через 112 тижнів після рандомізації.

Додаткові кінцеві точки включали досягнення відповіді за критеріями PASI 75 на 52-му тижні та PASI 90 (зниження ППТ, ураженої псоріазом, на ≥ 90%) на 52-му та 112-му тижнях. Якщо дані PASI були відсутні, виконували підстановку даних, що відсутні. Було проведено непряме порівняння, скориговане за відповідністю шляхом повторного зважування даних окремих пацієнтів з дослідження POETYK PSO-LTE, щоб узгодити вихідні характеристики з характеристиками продовженого дослідження REVEAL.

Перед повторним зважуванням встановили, що в дослідженні POETYK PSO-LTE (що включало 329 осіб) середній вік учасників був більшим, а маса тіла менше, учасники частіше отримували попередню системну терапію, і у них були вищі вихідні значення PASI. Крім того, у цих учасників була відзначена більш висока частота відповіді за критеріями PASI 75 і PASI 90 на 16-му тижні порівняно з плацебо, ніж у пацієнтів із додаткового дослідження REVEAL (що включала 345 осіб).

Після повторного зважування скоригована частота відповіді за критеріями PASI 75 на 112-му тижні була статистично значущою для деукравацитинібу в порівнянні з адалімумабом (67,2 і 54,0% відповідно, відмінність середніх значень: 13,2 процентних пункти). При терапії деукравацитинібом також спостерігалася чисельно більш висока скоригована частота відповіді за критеріями PASI 90 на 112-му тижні (41,3 та 34,0% відповідно, відмінність середніх значень: 7,3 процентних пункти). Однак обидва методи лікування були порівняні щодо скоригованої частоти відповіді за критеріями PASI 75 та PASI 90 на 52-му тижні.

У дорослих пацієнтів з бляшковим псоріазом середньотяжкої та тяжкої течії, які отримували деукравацитиніб, була відзначена більш висока частота відповіді наприкінці 2 років лікування порівняно з пацієнтами, які отримували адалімумаб. У той час, як частота відповіді на терапію деукравацитинібом протягом цього періоду залишалася незмінною, частота відповіді на терапію адалімумабом на другий рік знизилася. Таким чином, пацієнти з бляшковим псоріазом можуть отримувати терапевтичну користь від застосування деукравацитинібу для прийому внутрішньо протягом тривалого періоду часу, оскільки воно продемонструвало стійку ефективність у довгостроковій перспективі.