Застосування дексмедетомідину в поєднанні з ропівакаїном знижує інтенсивність болю в горлі в післяопераційному періоді

Згідно з результатами дослідження, опублікованими в журналі BMC Anesthesiology, застосування дексмедетомідину в дозі 1 мкг/кг у поєднанні з 0,8% ропівакаїном (у дозі 40 мг) для аплікаційної анестезії перед інтубацією було безпечним і забезпечувало статистично значуще зниження інтенсивності болю в горлі, потреби у застосуванні анестетиків та інтраопераційних коливань показників гемодинаміки. Метою цього проспективного подвійного сліпого рандомізованого контрольованого дослідження, проведеного Jingyi Niu та співавт., було вивчення того, чи дозволяє застосування дексмедетомідину у поєднанні з ропівакаїном знизити інтенсивність та частоту розвитку болю в горлі у післяопераційному періоді.

В рамках дослідження 200 учасників з фізичним статусом I-II за класифікацією Американського товариства анестезіологів (ASA) рандомізували в одну з наступних чотирьох груп: (i) групу D: обробка дексмедетомідином (1 мкг/кг); (ii) групу R: обробка 0,8 % ропівакаїном (40 мг), (iii) групу DR: обробка дексмедетомідином (1 мкг/кг) у поєднанні з 0,8 % ропівакаїном (40 мг) та (iv) групу S: обробка фізіологічним розчином перед проведенням ендотрахеальної інтубації.

Ключовими кінцевими точками були частота розвитку та ступінь інтенсивності болю в горлі та хрипоти через 2 та 24 години після операції. У кожній з часових точок проводили реєстрацію балів за модифікованою шкалою оцінки спостерігачем неспання та седації (MOAA/S). Додатковими встановленими кінцевими точками були інтраопераційна потреба в анестетиках, коливання інтраопераційних показників гемодинаміки і частота розвитку небажаних явищ під час і після операції.

Реєстрацію значень показників життєво важливих функцій у пацієнтів проводили до індукції, до початку аплікаційної анестезії, після аплікаційної анестезії, до інтубації, після інтубації та через 1 хвилину після інтубації. Також проводили контроль застосування анестетиків та розвитку небажаних явищ. Через 2 години після операції у групі DR частота розвитку та інтенсивність болю в горлі були статистично значуще нижчими порівняно з трьома іншими групами.

При цьому через 24 години після операції відмінності за цими показниками досягли статистичної значущості лише при порівнянні групи DR із контрольною групою. Порівняно з групами D та S, у групі DR при ендотрахеальній інтубації були відзначені більш стабільні показники гемодинаміки. У порівнянні з іншими групами дослідження, у групі DR дози пропофолу та реміфентанілу були статистично значуще нижчими.

При застосуванні дексмедетомідину у поєднанні з ропівакаїном також було зазначено мінімізацію потреби в анестетиках та інтраопераційного коливання показників гемодинаміки, при цьому небажаних явищ зареєстровано не було. Таким чином, застосування дексмедетомідину в поєднанні з ропівакаїном приносить користь з точки зору профілактики післяопераційного болю в горлі після інтубації під загальною анестезією.