Ефективність декстрометорфану при гострому кашлі, спричиненому гострою респіраторною вірусною інфекцією у дітей

У рандомізованому пілотному клінічному дослідженні терапія декстрометорфану гідробромідом мала протикашльову ефективність у дітей, про що свідчили результати об'єктивної та суб'єктивної оцінок за допомогою валідованих інструментів, що часто використовуються в цій популяції пацієнтів. Основна мета дослідження полягала у визначенні найбільш відповідних показників оцінки протикашльової ефективності декстрометорфану у дітей.

До цього подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження багаторазових доз були включені діти віком від 6 до 11 років з кашлем, викликаним гострою респіраторною вірусною інфекцією. Для участі у дослідженні пацієнти мали відповідати критеріям включення та пройти вступний період, під час якого було проведено моніторинг кашлю після прийому солодкого сиропу. Після вступного періоду дітей рандомізували на отримання декстрометорфану або плацебо протягом 4 днів.

Протягом перших 24 годин проводили оцінку кашлю, а протягом усього періоду лікування щодня реєстрували частоту та ступінь тяжкості кашлю на підставі суб'єктивної оцінки учасниками. Аналіз включав дані 128 учасників, що відповідали критеріям, з яких 67 учасників отримували декстрометорфан, а 61 учасник — плацебо. За результатами оцінки основної кінцевої точки (загальна кількість кашльових поштовхів протягом 24 годин) при застосуванні декстрометорфану спостерігалося статистично значуще зниження на 21% порівняно з плацебо.

Крім того, терапія декстрометорфаном забезпечувала зниження частоти кашлю вдень на 25,5%. При застосуванні декстрометорфану також спостерігалося більш виражене зниження частоти та ступеня важкості кашлю. Ці зміни були клінічно та статистично значущими. Однак у частоті нічного кашлю та впливі кашлю на якість сну статистично значущих відмінностей між групами лікування не виявлено. Загалом, багаторазове застосування декстрометорфану та плацебо переносилося добре.

Ефективність терапії декстрометорфаном з точки зору зниження виразності кашлю у дітей була підтверджена результатами об'єктивної та суб'єктивної оцінки за допомогою валідованих інструментів, які часто використовуються в цій популяції пацієнтів. Чутливість аналізу для виявлення відмінностей між групами лікування у показниках у нічний час була знижена через добові коливання частоти кашлю протягом 24 годин. Скорочення кількості кашльових поштовхів протягом години під час сну спостерігалося як у групі застосування декстрометорфану, так і у контрольній групі.