Мукоадгезивний букальний пластир з диклофенаком у хірургічній стоматології: швидке полегшення болю та більша безпека порівняно з препаратом для внутрішнього прийому

Новини медицини 2 хв 547

Розмір шрифту

Дата публікації: 05/07/2024

Що нового?

Використання трансбукального мукоадгезивного пластиру з диклофенаком виявилося ефективнішим і зручнішим (у порівнянні з таблетованими формами для прийому внутрішньо) для усунення болю та зменшення запалення після видалення молярів.

Результати недавнього дослідження, опубліковані в журналі Journal of Oral and Maxillofacial Surgery, свідчать про високу ефективність трансбукального мукоадгезивного пластиру з диклофенаком натрію: пластир характеризується ефективністю, безпекою і швидко полегшує біль після видалення третіх молярів у дорослих пацієнтів у порівнянні з дорослими пацієнтами.

Zenish Bhatti та співавт. порівнювали ефективність двох різних способів застосування диклофенаку (мукоадгезивного трансбукального пластиру та таблетованих форм для прийому внутрішньо) при болі, набряку та спазмі жувальних м'язів (тризмі) після видалення третіх молярів нижньої щелепи.

У проспективне просте сліпе дослідження з поділом порожнини рота, проведене в м. Ахмадабад (Індія), включали пацієнтів обох статей (віком 18–45 років), яким було показано симетричне видалення ретинованих третіх молярів нижньої щелепи під місцевою анестезією. З дослідження виключали осіб, які приймали анальгетики за 24 години до проведення хірургічного втручання.

Після попереднього скринінгу, який пройшли 146 пацієнтів, до дослідження зрештою включили 37 осіб (21 чоловік та 16 жінок). У досліджуваній групі застосовували трансбукальний мукоадгезивний пластир, що містить 20 мг диклофенаку натрію. Показники оцінки інтенсивності післяопераційного болю (виміряні за допомогою візуальної аналогової шкали) в той же день, в 1, 2 і 3-й дні у групі трансбукального пластира виявилися істотно нижчими порівняно з контрольною групою, що отримувала диклофенак у таблетках для прийому внутрішньо у дозі 50 мг (р ≤ 0,05).

Статистично значущих відмінностей у зменшенні набряку обличчя або поліпшенні відкривання рота між групами в аналогічних кінцевих точках після хірургічного втручання не виявлено (р ≥ 0,05). Однак у досліджуваній групі спостерігалося статистично значуще швидше настання аналгезії (близько 19,96 хвилин) порівняно з контрольною групою (близько 52,56 хвилин).