Змінити пароль!
Скинути пароль!
У осіб з гострим або підгострим болем у хребті застосування біопсихосоціального втручання та позиційної терапії через 3 місяці забезпечує статистично значуще зменшення обмеження життєдіяльності, пов'язаного з болем, порівняно зі стандартним лікуванням.
Результати рандомізованого клінічного дослідження SPINE CARE вказують, що індивідуалізована позиційна терапія (ІПТ) та багатопрофільне біопсихосоціальне втручання з фізіотерапією (на основі моделі медичної допомоги ICE; від англ. identify, coordinate, and enhance, тобто виявлення, координація та поліпшення) забезпечує зменшення обмеження життєдіяльності, пов'язаного із болем. Метою цього кластерного дослідження в умовах реальної клінічної практики, до якого було включено 2971 особу з болем у шиї або спині тривалістю 3 місяці або менше, було визначення ефективності двох неінвазивних втручань, спрямованих на надання допомоги при болю у хребті.
На рівні окремого дослідницького центру учасників рандомізували у три групи: A) групу багатопрофільного втручання зі стратифікацією ризику (на основі моделі медичної допомоги ICE, що включає консультації інструктора зі здорового способу життя, фізіотерапію та консультації експерта в галузі болю або реабілітації) (n = 829); B) групу ІПТ, стратегію позиційної терапії, що поєднує фізіотерапію та розвиток навичок самоконтролю та самоефективності (n = 1150), та C) групу стандартного лікування (n = 992).
Основними кінцевими точками були значення індексу інвалідизації Освестрі (ODI) (діапазон значень: від 0 (найкращий стан) до 100 (найгірший стан) балів; мінімальна клінічно значуща різниця: 6 балів) та витрати на медичну допомогу при захворюваннях хребта протягом одного року. Для визначення статистичної значущості використовували двосторонній поріг статистичної значущості, що дорівнює 0,025. Дослідження повністю пройшли 2733 (92%) із 2971 рандомізованого учасника (середній вік: 51,7 року; 1792 жінки (60,3%)). Через 3 місяці відносно вихідного рівня середнє значення індексу ODI у групах застосування втручання за моделлю ICE, ІПТ та стандартного лікування знизилося з 31,2 до 15,4 бала, з 29,3 до 15,4 бала та з 28,9 до 19,5 бала відповідно. Через 3 місяці спостереження абсолютна різниця в порівнянні зі стандартним лікуванням склала -5,8 у групі застосування втручання за моделлю ICE та -4,3 у групі застосування ІПТ.
У групах застосування втручання за моделлю ICE, ІПТ та стандартного лікування середні витрати за дванадцять місяців склали 1448, 2528 та 1587 доларів США відповідно. У порівнянні зі стандартним лікуванням різниця у витратах у групі застосування втручання за моделлю ICE склала -139 доларів США (відношення ризиків 0,93) та у групі застосування ІПТ -941 долар США (відношення ризиків 1,40). Застосування багатопрофільного біопсихосоціального втручання та ІПТ у порівнянні зі стандартним лікуванням через 3 місяці забезпечило невелике, але статистично значуще зменшення обмеження життєдіяльності, пов'язаного з болем, у пацієнтів з гострим або підгострим болем у хребті. Що стосується витрат на медичну допомогу при захворюваннях хребта протягом одного року, позиційна терапія потребувала значно більших витрат, ніж стандартне лікування, при цьому біопсихосоціальне втручання за витратами не відрізнялося від стандартного лікування.
JAMA
Effect of a Biopsychosocial Intervention or Postural Therapy on Disability and Health Care Spending Among Patients With Acute and Subacute Spine Pain The SPINE CARE Randomized Clinical Trial
Niteesh K. Choudhry і співавт.
Коментарі (0)