У людей з неконтрольованою бронхіальною астмою середнього та тяжкого ступеня та підвищеним рівнем біомаркерів 2-го типу на початковому рівні дупілумаб знижує частоту тяжких загострень бронхіальної астми та покращує функцію легень.
Згідно з результатами post-hoc аналізу дослідження QUEST, дупілумаб демонструє суттєве зниження частоти тяжких загострень бронхіальної астми та покращує функцію легень у пацієнтів з неконтрольованою бронхіальною астмою середнього та тяжкого ступеня. Це поліпшення спостерігається у тих пацієнтів, у кого вихідна кількість еозинофілів у крові дорівнює або перевищує 150 клітин/мл і (або) фракція оксиду азоту у повітрі, що видихається (FeNO) дорівнює або перевищує 20 частин на мільярд, незалежно від наявності у них симптомів бронхіальної астми з величезним переважанням алергічного компонента.
Дослідники поставили собі завдання оцінити ефективність дупілумабу у пацієнтів з фенотипом 2-го типу, незалежно від наявності чи відсутності в них фенотипу бронхіальної астми з переважанням алергічного компонента. Суб'єкти віком 12 років і більше отримували або додатковий препарат дупілумаб у дозах 200/300 мг, або відповідне плацебо кожні 2 тижні протягом 52 тижнів. Визначення фенотипу бронхіальної астми з переважанням алергічного компонента включало вихідний рівень загального IgE у сироватці крові > 30 МО/мл та наявність 1 або більше цілорічних аероалергенів з рівнем специфічних IgE > 0,35 кЕ/л.
У дослідженні вивчалася частота важких загострень бронхіальної астми у річному обчисленні та зміни обсягу форсованого видиху (ОФВ1) до та після інгаляції бронходилатора порівняно з вихідним рівнем у осіб, у яких вихідна кількість еозинофілів у крові була вищою або дорівнює 150 клітин/мкл та (або) рівень FeNO був вищим або дорівнює 20 частинам на мільярд. Ця оцінка охоплювала як неалергічні, і алергічні фенотипи. Серед 1902 пацієнтів, включених у дослідження QUEST, приблизно у 83,3% спостерігалася підвищена кількість еозинофілів та (або) рівень FeNO, що перевищує граничні значення, встановлені в рекомендаціях Глобальної ініціативи з бронхіальної астми. У цій групі 56,9% мали ознаки бронхіальної астми з переважанням алергічного компонента. Дупілумаб продемонстрував значне зниження частоти тяжких загострень бронхіальної астми як у пацієнтів із бронхіальною астмою з переважанням алергічного компонента (48,8 %), так і у пацієнтів без неї (64,0 %). Крім того, він підвищував ОФВ1 як до, так і після інгаляції бронходилатора в осіб з підвищеним рівнем біомаркерів 2-го типу, незалежно від ознак фенотипу з бронхіальною астмою з переважанням алергічного компонента. Дупілумаб продемонстрував значне зниження кількості загострень та покращення функції легень у цих пацієнтів.
Важливо, що його ефективність зберігалася незалежно від алергічного статусу пацієнта. Ці дані свідчать про те, що рівень еозинофілів у крові та вимірювання FeNO є значущими показниками для прогнозування відповіді на лікування дупілумабом, тоді як початкові алергопроби, проведені до початку лікування, можуть мати обмежену прогностичну цінність.
The Journal of Allergy and Clinical Immunology
Dupilumab Is Effective in Patients With Moderate-to-Severe Uncontrolled GINA-Defined Type 2 Asthma Irrespective of an Allergic Asthma Phenotype
Klaus F. Rabe et al.
Коментарі (0)