Вплив терапії ефонідипіном у поєднанні з телмісартаном на зниження високого артеріального тиску

Згідно з результатами нещодавнього рандомізованого клінічного дослідження, використання комбінованої терапії ефонідипіном та телмісартаном (у дозі 40 мг кожен) може бути безпечним та ефективним у зниженні високого артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії.

Для вивчення антигіпертензивної ефективності комбінації фіксованих доз (КФД) ефонідипіну та телмісартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією Bhupesh Dewan та співавт. провели багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе порівняльне клінічне дослідження III фази в паралельних групах у 6 центрах, розташованих по всій території Індії, та зареєстрували 240 пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії. Пацієнтів рандомізували до наступних груп:

• групу ефонідипіну в дозі 40 мг та телмісартану в дозі 40 мг (група Е+Т): прийом один раз на добу протягом 90 днів;

• групу цилнідипіну в дозі 10 мг та телмісартану в дозі 40 мг (група Ц+Т): прийом один раз на добу протягом 90 днів.

Як первинну кінцеву точку розглядали середнє зниження систолічного АТ (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) у положенні сидячи з 1-го по 90-й день. Оцінюваними вторинними кінцевими точками були середнє зниження АТ від вихідного рівня до 30-го і 60-го дня, пацієнти, які досягли цільового АТ (менше 140/90 мм рт. ст.), а також переносимість і безпеку досліджуваних препаратів на основі зареєстрованих випадків небажаних явищ (НЯ).

В рамках дослідження 118 осіб були випадковим чином розподілені в групу Е+Т, в якій середнє (± стандартне відхилення) САТ та ДАТ на початковому рівні становило 167,25±4,68/107,26±5,19 мм рт. ст. Через 30 днів лікування в групі Е+Т було відзначено середнє зниження САТ/ДАТ на 29,37/18,06 мм рт. ст., при цьому на 60-й день було відзначено зниження на 38,55/22,69 мм рт. ст. відносно вихідного рівня. На 90-й день САТ/ДАТ знизилося до 119,41±14,99/81,67±4,29 мм рт. ст. при середньому зниженні 47,94/25,89 мм рт. ст. у групі Е+Т. За період дослідження різниця в систолічному артеріальному тиску між групами Е+Т і Ц+Т склала -0,48 мм рт. ст., при відповідній різниці в діастолічному артеріальному тиску -0,77 мм рт. ст.

Верхня межа 95% ДІ була нижчою за межу 10 мм рт. ст., що підтверджує неменшу ефективність терапії Е+Т проти терапії Ц+Т. Цільовий АТ був досягнутий у 92% пацієнтів у групі Е+Т. Тільки 1 пацієнт повідомив про небажані явища на тлі терапії Е+Т. Оскільки в групі Е+Т не було зареєстровано непередбачуваних НЯ, цю комбінацію оцінили як безпечну з хорошою переносимістю.