Переносність та безпека застосування ефруксиферміну у осіб з компенсованим цирозом печінки при НАСГ

Результати нещодавнього рандомізованого дослідження фази IIa вказують, що застосування ефруксиферміну в дозі 50 мг протягом 16 тижнів у пацієнтів з компенсованим цирозом печінки, пов'язаним з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ), супроводжувалося перспективним поліпшенням показників пошкодження печінки та метаболізму глюкози. Мета дослідження полягала у вивченні переносимості та безпеки застосування ефруксиферміну у осіб з НАСГ та компенсованим цирозом печінки, у яких є підвищений ризик розвитку декомпенсації та печінкової недостатності.

У рамках дослідження 30 пацієнтів з НАСГ та фіброзом печінки 4-го ступеня рандомізували до групи застосування ефруксиферміну у дозі 50 мг (n = 20) або до групи плацебо (n = 10) один раз на тиждень протягом 16 тижнів. Основними кінцевими точками дослідження були переносимість та профіль безпеки ефруксиферміну. У вибірці пацієнтів, які погодилися на біопсію печінки, проводили вивчення додаткових та пошукових кінцевих точок, які включали неінвазивні показники пошкодження та фіброзу печінки, метаболізму ліпідів та глюкози та зміни гістологічної картини печінки. При застосуванні ефруксиферміну більшість небажаних явищ були 2-го (n = 19, 63,3%) або 1-го (n = 7, 23,3%) ступеню тяжкості, що свідчить про безпеку та хорошу переносимість препарату.

Найчастішими небажаними явищами були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту та (або) минущу діарею легкого або середнього ступеня тяжкості. Було відзначено виразне покращення основних показників ушкодження печінки (активності аланінтрансамінази (АЛТ)) та метаболізму глюкози та ліпідів. Через 16 тижнів лікування ефруксиферміном спостерігалося статистично значуще зниження вмісту N-термінального пропептиду колагену III типу (Pro-C3) (середня зміна відносно вихідного рівня, розрахована за методом найменших квадратів (МНК): −9 мкг/л у групі застосування ефруксиферміну та ефуксиферміну, 4 мкг/л у групі плацебо) та оцінка у тесті на посилення фіброзу печінки (Enhanced Liver Fibrosis, ELF) (−0,4 бала у групі застосування ефруксиферміну та +0,4 бала у групі плацебо), а також спостерігалася тенденція до зниження жорсткості печінки (середня зміна щодо вихідного рівня, розрахована за МНК: −5,7 кПа у групі застосування ефруксиферміну та −1,1 кПа у групі плацебо).

У 33% (у 4 з 12) пацієнтів, які отримували ефруксифермін і погодилися на проведення біопсії печінки, через 16 тижнів було відзначено зниження фіброзу як мінімум на одну стадію на тлі відсутності обтяження НАСГ. Ще у трьох (25%) пацієнтів спостерігалося зменшення ознак НАСГ, чого не сталося в жодного з п'яти пацієнтів групи плацебо.

Таким чином, застосування ефруксиферміну є перспективним терапевтичним варіантом, який необхідно вивчити в рамках додаткових триваліших досліджень за участю осіб з компенсованим цирозом печінки, пов'язаним з НАСГ, та забезпеченням достатньої статистичної потужності.