Ефруксифермін показує позитивні результати у лікуванні неалкогольного стеатогепатиту та фіброзу

У плацебо-контрольованому рандомізованому багатоцентровому подвійному сліпому дослідженні фази 2b (HARMONY) застосування ефруксиферміну протягом 24 тижнів було пов'язано зі зменшенням проявів фіброзу печінки та неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у дорослих з НАСГ і фіброзом середнього (F2) або важкого (F3) ступеню. Ефруксифермін зберігав прийнятну переносимість протягом усього періоду дослідження. Stephen A Harrison та ін. прагнув вивчити безпеку та ефективність лікування ефруксиферміном при фіброзі та НАСГ.

Пацієнти з діагнозом НАСГ, підтвердженим біопсією, що характеризується показником активності неалкогольної жирової інфільтрації печінки (NAS) 4 або більше і по 1 або більше балів за кожним із показників (стеатоз, долькове запалення з гістологічною стадією фіброзу F2 або F3 і балонування) були рандомізовані в співвідношенні 1:1:1 на отримання ефруксиферміну або плацебо (50 мг або 28 мг) підшкірно один раз на тиждень. Протягом усього дослідження пацієнти, дослідники, патологи, персонал дослідницького центру та спонсор залишалися у невіданні щодо розподілу за групами.

Як було визначено при оцінці вихідних даних та біопсій на 24 тижні (вибірка для аналізу біопсії печінки [LBAS]), основний результат був зосереджений на відсотку пацієнтів, у яких спостерігалося посилення фіброзу щонайменше на 1 стадію без погіршення НАСГ. Аналіз чутливості був використаний для оцінки результатів по всій аналізованій вибірці, де суб'єкти з відсутніми біопсіями розглядалися як такі, що не відповіли на лікування.

Загалом 747 осіб було оцінено на предмет відповідності вимогам включення, та 128 учасників (із середнім віком 54,7 року [стандартне відхилення 10,4], включаючи 62% жінок [n = 79] та 38% чоловіків [n = 49], при цьому 92% [n = 118] були представниками європеоїдної раси, а 41% [n = 56] - іспаномовні або латиноамериканці) були набрані та рандомізовані в одну з трьох груп: плацебо (n = 43), 28 мг ефруксиферміну (n = 42) (два рандомізованих суб'єкти не отримували дози через організаційну помилку) або 50 мг ефруксиферміну (n = 43). У групі LBAS (n = 113) 8 (20%) із 41 добровольця у групі плацебо продемонстрували поліпшення фіброзу мінімум на 1 стадію без погіршення НАСГ до 24 тижня.

Для порівняння, 15 (39%) з 38 пацієнтів у групі ефруксиферміну у дозі 28 мг (відношення ризиків [RR] 2,3) та 14 (41%) з 34 пацієнтів у групі ефруксиферміну 50 мг (RR 2,2) досягли основного результату. Відповідно до всієї аналізованої вибірки (n = 128), 8 (19%) з 43 осіб у групі плацебо досягли результату, тоді як 15 (36%) з 42 у групі ефруксиферміну 28 мг (RR 2,2) та 14 (33) %) з 43 групи ефруксиферміну 50 мг (RR 1,9) відповідали критеріям.

Основними побічними ефектами, пов'язаними з ефруксиферміном, були діарея (виникла у 16 [40%] з 40 пацієнтів у групі ефруксиферміну 28 мг і у 17 [40%] з 43 пацієнтів у групі ефруксиферміну 50 мг, порівняно з 8 [19] з 43 осіб у групі плацебо (всі випадки за винятком одного були класифіковані як 1-2 ступінь) і нудота (зареєстрована у 11 [28%] пацієнтів у групі ефруксиферміну 28 мг та у 18 [42%] добровольців у групі ефруксиферміну 50 мг, на відміну від десяти [23%] осіб у групі плацебо (всі випадки 1-2 ступеня).

П'ять добровольців (двоє у групі 28 мг та троє у групі 50 мг) припинили участь через побічні ефекти. Небезпечні побічні ефекти були відзначені у чотирьох осіб у групі 50 мг, причому одна з них була охарактеризована як пов'язана з прийомом препарату (виразковий езофагіт у пацієнта, який мав в анамнезі гастроезофагеальний рефлюкс). Смертельних випадків не зареєстровано. За період 24 тижнів ефруксифермін показав ефективність щодо посилення фіброзу печінки та зменшення проявів НАСГ у пацієнтів з фіброзом F2 або F3. Лікування показало прийнятну переносимість, що підтверджує його придатність для подальшої оцінки у випробуваннях фази 3.