Ефективність ендоскопічної терапії кровотеч із виразок шлунка та дванадцятипалої кишки порівняно з консервативним лікуванням

Згідно з результатами комплексного систематичного огляду та метааналізу, ендоскопічні методи лікування кровотеч із виразок шлунка та дванадцятипалої кишки є більш ефективними, ніж консервативна терапія. Мета дослідження, проведеного Azizullah Beran та співавт., полягала в порівнянні ендоскопічної терапії та консервативних підходів до лікування кровотеч із виразок шлунка та дванадцятипалої кишки з прилиплими тромбами.

Систематичний пошук досліджень підходів до лікування кровотеч із виразок шлунка та дванадцятипалої кишки з прилиплими тромбами, зокрема ендоскопічних та консервативних методів, проводили в базах даних Web of Science, Embase та PubMed. Основною кінцевою точкою, що становить інтерес, була частота повторних кровотеч як загалом, і протягом 30 днів після втручання.

Додаткові кінцеві точки включали загальну смертність, смертність протягом 30 днів, необхідність проведення хірургічного втручання та тривалість перебування у лікарні. Модель випадкових ефектів використовували для розрахунку об'єднаних відношень шансів (ВШ) та різниці середніх (РС), а також відповідних їм довірчих інтервалів (ДІ) для змінних, незалежно від того, були вони пропорційними чи безперервними, залежно від обставин.

Всього до 11 досліджень, дев'ять з яких були рандомізованими контрольованими дослідженнями (РКД), було включено 833 учасники. Серед цих пацієнтів 431 пройшов ендоскопічне лікування, а 402 – консервативне лікування. Ендоскопічна терапія була пов'язана зі зменшенням загальної частоти повторної кровотечі (ВШ – 0,41), повторної кровотечі протягом 30 днів (ВШ – 0,43), загальної смертності (ВШ – 0,47), смертності протягом 30 днів (ВШ – 0,43), меншою потребою у хірургічному втручанні (ВШ – 0,44), та більш коротким перебуванням у лікарні (РС –3,17 дня).

Однак згідно з результатами аналізу у підгрупах РКД не було виявлено статистично значущих відмінностей у загальній смертності (ВШ – 0,78) між двома стратегіями лікування. Згідно з результатами цього аналізу в підгрупах РКД, при ендоскопічній терапії спостерігалася кількісно нижча частота повторних кровотеч (7,2% порівняно з 18,5% при консервативній терапії), хоча ця різниця не досягла статистичної значущості (ВШ – 0,42). Важливо, що за ендоскопічної терапії спостерігалося зниження потреби у хірургічному втручанні (ВШ — 0,28) проти консервативної терапії.

Результати метааналізу свідчать, що в лікуванні кровотечі з виразок шлунка та дванадцятипалої кишки з прилиплими тромбами ендоскопічна терапія, на відміну від консервативної терапії, як правило, призводила до зниження частоти повторних кровотеч (як загальної, так і протягом 30 днів), зниження смертності (як загальної, так і протягом 30 днів), меншої потреби у хірургічному втручанні та більш короткого перебування в лікарні. Однак слід підкреслити, що, згідно з результатами аналізу в підгрупах РКД, при ендоскопічній терапії спостерігалася дещо менша загальна частота повторних кровотеч, хоча ця відмінність не була статистично значущою. Проте було встановлено статистично значущу перевагу з погляду необхідності хірургічного втручання проти консервативної терапії, попри подібні показники загальної смертності. Більше того, комбінований підхід, що включає термальну та ін'єкційну терапію, виявився найбільш ефективним методом з погляду зниження ризику повторної кровотечі. Важливо наголосити, що необхідна подальша перевірка цих результатів за допомогою проведення великомасштабних РКД.