Підвищення ризику післяпологової диспареунії та збільшення тривалості переймів у зв'язку із застосуванням епідуральної анестезії

Згідно з результатами нещодавно проведеного дослідження, у жінок протягом шести місяців після перших природних пологів був підвищений ризик розвитку післяпологової диспареунії, пов'язаний із застосуванням епідуральної анестезії під час пологів. Крім того, у жінок, яким проводили епідуральну анестезію, перший, другий та сукупний періоди пологів були довшими. Метою цього проспективного обсерваційного когортного дослідження було вивчення впливу епідуральної анестезії на розвиток дисфункції тазового дна (ДТД) у 150 жінок під час підготовки до природних пологів, при цьому епідуральну анестезію отримали 74 пацієнтки (49,3%).

На початковому рівні провели збір демографічних та інтранатальних даних. У кінцевій точці, що становило шість місяців після пологів, провели оцінку симптомів ДТД, включаючи гіперактивність сечового міхура, стресове нетримання, опущення тазових органів, порушення дефекації та чотири види статевої дисфункції (диспареунія, розлад статевого збудження, порушення оргазму та зниження статевого тяжіння). Також оцінювали післяпологову депресію та функції м'язів тазового дна (МТД). З метою встановлення факторів, пов'язаних із ДТД, яку спровокувало застосування епідуральної анестезії, було проведено багатофакторний логістичний регресійний аналіз.

Розлад статевої функції та симптоми ДТД були визначені за допомогою індексу оцінки сексуальної функції жінок (FSFI-12) та опитувальника патологій тазового дна-20 (PFDI-20). Функцію МТД визначали методом пальпації та поверхневої електроміографії (ПЕМГ). Ступінь післяпологової депресії оцінювали за допомогою шкали для самооцінки депресії (SDS).

Через шість місяців після пологів у жінок, які отримали епідуральну анестезію, розвиток диспареунії спостерігався частіше (43,2% порівняно з 26,3%), а 1-й, 2-й та сукупний періоди пологів тривали довше порівняно з жінками, які не отримали епідуральну анестезію (див. таблицю 1).

Статистично значущої різниці між групами щодо інших симптомів ДТД або функції МТД не спостерігалося. Згідно з результатами багатофакторного логістичного регресійного аналізу епідуральна анестезія (ВШ = 3,056) та оцінка депресії за шкалою SDS (ВШ = 1,066) були незалежними факторами ризику розвитку диспареунії. На думку дослідників, існує потреба у проведенні додаткового дослідження на більшій вибірці з метою встановлення впливу проведення епідуральної анестезії на розвиток інших симптомів ДТД.