Вивчення потенційних варіантів лікування гепатиту В: тенофовіру алафенамід або тенофовіру дизопроксилу фумарат

У недавньому дослідженні, результати якого опубліковані в журналі Medicine (Балтімор), Rui Liu та співавт. ретельно вивчили ефективність двох основних методів лікування хронічного гепатиту B: тенофовіру алафенаміду (ТАФ) та тенофовіру дизопроксилу фумарату (ТДФ).

У цьому комплексному аналізі 241 випадки хронічного гепатиту В за період з січня 2020 по грудень 2021 порівнювали ефективність застосування ТАФ і ТДФ. Пацієнтів розділили на групу застосування ТАФ (180 учасників) та групу застосування ТДФ (61 учасник); оцінювали функцію печінки, маркери вірусу, клінічні наслідки, небажані явища та економічну ефективність.

До лікування у двох групах рівні ферментів печінки – аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ) та загального білірубіну – були подібними. Після лікування в обох групах спостерігалося статистично значуще зниження рівнів АЛТ, АСТ та загального білірубіну, хоча відмінності між групами застосування ТАФ та ТДФ були статистично незначними.

Частота клінічного лікування суттєво не відрізнялася, однак у групі застосування ТАФ частота розвитку небажаних реакцій була нижчою, ніж в іншій групі. Незважаючи на більш високу медіану вартості ТАФ, при аналізі економічної ефективності його можна порівняти з ТДФ.

Таким чином, ТАФ і ТДФ були ефективні в поліпшенні функції печінки та сприяли одужанню пацієнтів, що відповідає меті лікування хронічного гепатиту B. Зокрема, ТАФ мав більш сприятливий профіль безпеки в порівнянні з ТДФ, що потенційно впливає на рішення щодо лікування в майбутньому.