Фракція оксиду азоту в повітрі, що видихається, як маркер ефективності терапії хронічного кашлю

У недавньому дослідженні фракція оксиду азоту в повітрі, що видихається (FeNO), виявилася цінним показником. Його можна використовувати для виявлення та контролю за ходом лікування еозинофільного запалення дихальних шляхів при хронічному кашлі, що потенційно може допомогти у прийнятті рішень щодо лікування кортикостероїдами. Метою дослідження було вивчити літературні джерела та визначити, чи служить FeNO модифікованою ознакою при хронічному кашлі, особливо щодо інших біомаркерів 2-го типу. Крім того, мета дослідження полягала у виявленні значних прогалин у знаннях, пов'язаних із клінічним застосуванням FeNO.

У ході цього описового огляду було виконано ретельний електронний пошук літератури англійською мовою у базах даних Web of Science, PubMed та Scopus. Пошук проводили з використанням таких ключових слів, як «кашель», «оксид азоту», «біомаркер», ознака, що «піддається терапії» і «еозинофіли».

Результати цього дослідження свідчать, що за наявності еозинофільного запалення дихальних шляхів або запалення дихальних шляхів 2-го типу існує можливість покращення симптоматики пацієнтів із хронічним кашлем.

Хоча дослідження індукованого мокротиння визнані стандартом визначення запального фенотипу, технічна складність їх проведення обмежує широке клінічне використання. З іншого боку, FeNO, визнаний зручним біомаркером, став альтернативою дослідженню індукованого мокротиння. Як механістичні, так і клінічні дані свідчать про можливість застосування FeNO для забезпечення точності діагностики та передбачуваності відповідей на лікування.