Вплив застосування ГМА на виживання пацієнтів з алкогольним гепатитом тяжкого ступеня

У ході проспективного відкритого нерандомізованого дослідження при проведенні гранулоцитарно-моноцитарного/макрофагального аферезу (ГМА) спостерігалася менша, ніж очікувалося, смертність через 90 і 180 днів порівняно з опублікованими результатами досліджень за участю пацієнтів з алкогольним гепатитом тяжкого ступеня, які не відповідали на терапію чи не переносили її.

Мета дослідження полягала в оцінці впливу проведення ГМА на показники виживання при алкогольному гепатиті тяжкого ступеня. До дослідження включали пацієнтів з гепатитом та встановленою відсутністю відповіді на терапію кортикостероїдами або їх непереносимістю на основі критеріїв оцінок у моделі Лілля (Lille) та моделі термінальної стадії захворювання печінки (MELD), які відповідали певним критеріям включення (наприклад, лейкоцитоз понад 10 000/мкл). Відповідно до стандарту лікування до дослідження були включені пацієнти з медіаною тривалості госпіталізації з моменту надходження до включення до дослідження 23 дні (міжквартильний розмах (МКР) 14–31 день). У дослідженні вивчали ефективність ГМА, який проводився з використанням приладу Adacolumn двічі на тиждень у кількості до десяти сеансів на курс лікування.

У рамках цього пілотного дослідження було проведено загалом 13 процедур ГМА. На момент надходження дискримінантна функція Маддрея становила 532 ± 177. Встановлено, що загальне виживання через 90 і 180 днів становило 90,9 %. Після ГМА спостерігалося статистично значуще поліпшення оцінок моделі MELD: медіана (МКР) знизилася з 23 (20–25) до 15 (13–21) (p < 0,0001). Очікувані ризики смертності, розраховані на основі оцінок у моделі Лілля та моделі MELD, також значно покращилися – з 20,9 % ± 16,5 % до 7,4 % ± 7,3 % через два місяці та з 30,4 % ± 21,3% до 11,6% ± 10,8% через шість місяців відповідно (в обох випадках p<0,01) з оцінкою внутрішньої валідності.

Сукупна частота рецидивів алкогольного гепатиту становила 35,9% на рік. Небажаних явищ тяжкого ступеня зареєстровано не було. Згідно з результатами пошукового аналізу рівні гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора статистично значуще корелювали з такими прогностичними системами, як оцінки в моделі MELD-Sodium, після ГМА (коефіцієнт кореляції -0,9943; p < 0,0001), але не перед ГМА (p = 0,62). Отже, ГМА можна розглядати як потенційно ефективний варіант протизапальної терапії порятунку пацієнтів з алкогольним гепатитом тяжкого ступеня, які не досягли адекватної відповіді на традиційні методи лікування.