Голімумаб як ефективний та безпечний засіб для тривалого застосування у лікуванні псоріатичного артриту в клінічній практиці

Новини медицини 3 хв 369

Розмір шрифту

Дата публікації: 08/10/2021

Що нового?

У пацієнтів із середньотяжким або важким псоріатичним артритом, що супроводжується псоріазом шкіри, чотирирічні криві тривалості застосування препарату є доказом ефективності та безпеки тривалого застосування голімумабу в умовах клінічної практики.

В умовах клінічної практики голімумаб продемонстрував ефективність при лікуванні псоріатичного артриту, у тому числі зі шкірними та скелетно-м'язовими симптомами. Згідно з результатами дослідження, опублікованими в журналі Clinical Rheumatology, супутні захворювання та характеристики пацієнтів не впливали на ефективність та тривалість застосування голімумабу. Метою дослідників була оцінка ефективності голімумабу для зниження виразності симптомів з боку суглобів, періартикулярних структур та шкіри при псоріатичному артриті.

Дане ретроспективне обсерваційне дослідження включали пацієнтів з псоріатичним артритом, які отримували голімумаб. Клінічні дані та дані лабораторних досліджень отримували на початковому рівні (T0), а також після 6, 12, 24, 36 та 48 місяців терапії голімумабом. Порівняння виконували із застосуванням парного критерію Стьюдента та критерію Вілкоксона. Період лікування препаратом оцінювали за методом Каплана-Мейєра.

Дані було отримано у 105 учасників. Псоріаз спостерігався у 80% пацієнтів, ерозії – у 36,2%, ентезит – у 78%, периферичний артрит – у 63,8% та аксіальний спондилоартрит – у 35,3%. Основними супутніми захворюваннями були метаболічний синдром (19%) та серцево-судинні захворювання (31,4%). Істотне зниження виразності симптомів шкірного та суглобового псоріазу зареєстрували через 48 місяців лікування голімумабом з використанням шкал клінічних оцінок (індекс активності псоріатичного артриту (DAPSA), індекс поширеності та тяжкості псоріазу (PASI), Батський індекс активності анкілозивного спондилоартриту(BASDAI)) і лабораторних оцінок (C-реактивний білок).

Стать, індекс маси тіла, куріння та лінія терапії не впливали на ефективність терапії або прихильність до лікування. Через 48 місяців 42% учасників припинили приймати голімумаб. Найчастішою причиною була недостатня відповідь на лікування або втрату ефективності (28,6%). Таким чином, в умовах клінічної практики спостерігався високий ступінь прихильності до терапії голімумабом через 48 місяців у пацієнтів з псоріатичним артритом з підвищеною активністю захворювання, більшою поширеністю супутніх захворювань та більш ніж однією лінією терапії на початковому рівні.