Розчин гідроксиметилхіноксиліндіоксиду забезпечує швидке полегшення при гострому тонзилофарингіті

В рамках новаторської розробки в галузі оториноларингології нещодавно було проведене дослідження у лікуванні гострого тонзилофарингіту, стану, що часто асоціюється з респіраторними вірусними інфекціями, включаючи COVID-19. Згідно з отриманими результатами, полоскання горла розчином гідроксиметилхіноксиліндіоксиду (протимікробний засіб) при гострому тонзилофарингіті забезпечувало швидке полегшення болю і зменшувало тяжкість запалення, сприяючи швидшому та повному відновленню слизової оболонки.

Біль у горлі виникає як первинний симптом гострого тонзилофарингіту, пов'язаного з наслідками перенесених раніше респіраторних вірусних інфекцій. Патогенез цих станів виникає в результаті комбінованого впливу прямого пошкодження, спричиненого вірусами, та подальших запальних змін епітелію слизової оболонки у місці зараження. Цей процес відбувається у поєднанні із змінами функцій регіональної мікробіоти, що призводять до розвитку вірусно-бактеріального запалення, що перевищує захисно-репаративний поріг.

При лікуванні гострого тонзилофарингіту, особливо після виключення етіології бета-гемолітичного стрептокока групи А (GABHS), зазвичай використовуються місцеві етіотропні препарати. Мета полягає в тому, щоб досягти рівномірного розподілу діючих речовин при максимальному використанні додаткових фармакологічних можливостей, таких як іригаційно-елімінуюча дія та репаративні ефекти.

Для створення надійної доказової бази щодо ефективності цих препаратів було проведено проспективне спостережне порівняльне дослідження.

У цьому дослідженні використовувалися цитоморфологічні підходи (цитоморфометрія) у поєднанні з методом клінічної оцінки. Полоскання горла розчином гідроксиметилхіноксиліндіоксиду (Діоксидин, розчин для місцевого застосування 0,25 мг/мл) показало швидке полегшення болю та зменшення виразності симптомів запалення. Розчин показав потенціал обмеження руйнування епітелію під час запалення, сприяючи більш повному та швидкому відновленню пошкодженої слизової оболонки.

Ці результати підкреслюють клінічну значущість препарату Діоксидин у лікуванні гострого тонзилофарингіту, демонструючи його потенціал як ефективний. Очікується, що подальші дослідження та клінічні випробування зміцнять ці результати та прокладуть шлях до більш ефективного лікування.