Переривчаста болюсна епідуральна інфузія та безперервна епідуральна інфузія – ефективні методи введення знеболювальних під час пологів

Результати рандомізованого відкритого дослідження, опубліковані в журналі Cureus, вказують на ефективність як переривчастої болюсної епідуральної інфузії, так і безперервної епідуральної інфузії з точки зору зниження інтенсивності родового болю, за відсутності значного впливу на гемодинаміку. Мета цього дослідження полягала в оцінці ефективності безперервної епідуральної інфузії та переривчастої болюсної епідуральної інфузії 0,2 % ропівакаїну та опіоїдів для знеболювання пологів.

Участь у дослідженні взяли 70 першовагітних, яких розділили на 2 групи по 35 жінок у кожній. Обом групам вводили навантажувальну дозу місцевого анестетика 0,2% ропівакаїну в об'ємі 10 мл у поєднанні з фентанілом з концентрацією 1 мкг/мл у дозах, що наростають, об'ємом по 5 мл. При цьому реєстрували частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Надалі в групі I виконували безперервну епідуральну інфузію 0,2% ропівакаїну в поєднанні з фентанілом зі швидкістю 10 мл/год, тоді як групі II вводили 10 мл 0,2% ропівакаїну в поєднанні з ручним введенням фентанілу болюсно щогодини. Першу дозу вводили через 1 годину після початкової дози навантаження.

При появі «проривного» болю (оцінка інтенсивності болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) >3 балів) в обох групах додатково вводили 0,2% ропівакаїн болюсно обсягом 5 мл. Крім того, в обох групах вводили додаткові 5 мл болюсного препарату в момент появи голівки. Проводили контроль інтенсивності болю, частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. Крім того, реєстрували такі дані: оцінка за шкалою Апгар у новонародженого, частота виконання кесаревого розтину та інструментальної допомоги під час пологів, тривалість першого та другого періодів пологів, кількість доз з болюсним введенням препарату та загальний обсяг застосування лікарських засобів.

В обох групах було відзначено порівнянне зменшення значень показників гемодинаміки (середній артеріальний тиск, діастолічний та систолічний артеріальний тиск) відносно вихідного рівня, без наявності будь-яких статистично значущих відмінностей. У групі II статистично значно нижче були загальний обсяг застосування лікарських засобів і кількість доз з болюсним введенням препарату для усунення «проривного» болю. В обох групах було досягнуто максимального рівня аналгезії (оцінка за ВАШ ≤3 бали) через 20 хвилин після введення навантажувальної дози, однак у групі I досягнення аналгезії відбулося дещо швидше (див. таблицю 1).

Між групами дослідження не було клінічно значущих відмінностей за такими показниками: оцінка за шкалою Апгар у новонародженого, частота виконання кесаревого розтину, частота інструментальної допомоги під час пологів, тривалість першого та другого періодів пологів та оцінка виразності моторної блокади у матері. Таким чином, як переривчаста болюсна епідуральна інфузія, так і безперервна епідуральна інфузія знеболювальних засобів є ефективними методами аналгезії при пологах.