Безпека та ефективність застосування метотрексату в низьких дозах при рецидивному ХРСПН

Новини медицини 3 хв 312

Розмір шрифту

Дата публікації: 16/03/2023

Що нового?

Застосування метотрексату в низьких дозах при рецидивному хронічному риносинуситі з поліпами носа (ХРСПН) у післяопераційному періоді є ефективним та безпечним варіантом підтримуючої терапії.

Результати відкритого рандомізованого контрольованого дослідження II фази вказують, що застосування метотрексату (MTX) у низьких дозах у пацієнтів з рецидивним ХРСПН є ефективним і безпечним терапевтичним варіантом. Метою цього дослідження було вивчення ефективності та безпеки застосування метотрексату в низьких дозах у пацієнтів з рецидивуючим ХРСПН у післяопераційному періоді.

В рамках дослідження 41 пацієнта з ХРСПН та повторним утворенням поліпів після операції рандомізували в одну з трьох груп лікування тривалістю 8 тижнів: a) MTX для прийому внутрішньо в дозі 10 мг 1 р/тиждень (група застосування MTX: n = 14); в) метилпреднізолон для прийому внутрішньо в дозі 8 мг 1 р/добу (група застосування оральних глюкокортикостероїдів (оГКС): n = 14) та c) мометазону фуроат моногідрат інтраназально в дозі 200 мкг 1 р/добу (група застосування інтраназальних глюкокортикостероїдів (іГКС) = 13).

Протягом трьох візитів проводили оцінку учасників за такими показниками: розвиток небажаних явищ, результати біохімічних аналізів сироватки крові, наявність периферичної еозинофілії, концентрація загального IgE, результати проби на поріг нюху з бутанолом (BuOT), пікова швидкість інспіраторного носового потоку (PNIF) у тесті для визначення результату хвороб носа та приносових пазух (SNOT-22, турецька версія), оцінка за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) та ендоскопічна оцінка за шкалою Лунд — Кеннеді (LKES).

За винятком відсутності нормалізації за показником периферичної еозинофілії у групі застосування іГКС, за всіма показниками ефективності було виявлено статистично значуще покращення у всіх трьох групах дослідження. Оцінки за шкалою LKES між групами дослідження статистично значуще не відрізнялися. Значення PNIF, результати проби BuOT, оцінки в тесті SNOT-22 та концентрація імуноглобуліну E у сироватці крові в групах дослідження були порівнянними. У порівнянні з групою застосування MTX, загальні оцінки ВАШ у групі застосування іГКС відновилися значно швидше. Результати біохімічних аналізів сироватки крові в усіх групах залишилися в межах норми. Небажані явища були незначними та були присутніми лише у групі застосування оГКС. Таким чином, застосування метотрексату в низьких дозах є перспективним варіантом лікування рецидивуючого ХРСПН у післяопераційному періоді.