Ефективність терапії віртуальною реальністю у пацієнтів із функціональною диспепсією

Результати нового дослідження, опубліковані в журналі American College of Gastroenterology за 2022 рік, вказують, що порівняно з контрольною групою проведення втручання з зануренням у тривимірне віртуальне середовище з використанням спеціальної гарнітури на 20 хвилин на добу протягом двох тижнів забезпечує статистично значуще зниження. виразності симптомів та підвищення якості життя у пацієнтів з функціональною диспепсією (ФД). У осіб з ФД після їди часто виникають виражена відрижка, нудота, біль у животі та інші симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Ціль цього дослідження полягала в оцінці ефективності застосування терапії віртуальною реальністю у пацієнтів з функціональною диспепсією. Згідно з деякими теоріями, занурення в нове середовище може допомогти забути про біль у животі. Віртуальна реальність, мабуть, сприяє зміні сигналів, якими обмінюються між собою кишечник і головний мозок, забезпечуючи зниження інтенсивності болю та дискомфорту. Останніми роками інтерес до застосування технологій віртуальної реальності у медицині зріс. У певних клінічних ситуаціях застосування цих технологій сприяло зниженню як хронічного, і гострого болю.

У загальній популяції поширеність функціональної диспепсії становить 10%. Деякі пацієнти з цим захворюванням повідомляли про зниження виразності симптомів після проходження когнітивно-поведінкової терапії (різновиди технік з проведенням терапевтичних розмов), хоча така терапія часто є дорогою та малодоступною. При цьому схвалені FDA препарати для лікування цього захворювання відсутні. Деякі пацієнти вдаються до безрецептурних препаратів, намагаючись досягти контролю симптомів. Однак, застосування цих препаратів може бути пов'язане з розвитком побічних ефектів. Таким чином, існує гостра потреба у нових ефективних та безпечних альтернативних варіантах лікування при функціональній диспепсії.

У першому дослідженні автори вивчали можливість використання віртуальної реальності зниження виразності диспепсії. У ході дослідження 10 учасників було рандомізовано до контрольної групи та 27 учасників — до групи використання технологій віртуальної реальності. Пацієнти з контрольної групи дивилися двовимірні фільми про природу. Пацієнти з експериментальної групи могли вибрати кероване пасивне чи активне занурення у віртуальну реальність. У середньому учасники використовували гарнітуру віртуальної реальності трохи більше одного разу на день, тривалість сеансів склала 23 хвилини. Середній вік учасників становив близько 45 років, 81 % з них були жінками.

На початку дослідження та через 1 та 2 тижні учасники заповнювали анкети для визначення якості життя та інтенсивності болю, а також урахування змін, що відбуваються. Через 2 тижні виразність симптомів в обох групах знизилася, однак у групі використання технологій віртуальної реальності при оцінці за стандартною шкалою тяжкості симптомів покращення було більш вираженим. Через 2 тижні оцінки якості життя у всіх учасників підвищилися, проте в експериментальній групі покращення було більш вираженим. Усього 17 учасників, у тому числі 11 у групі використання технологій віртуальної реальності, повідомили про розвиток небажаних явищ, проте жодне з них не було серйозним. Один учасник із групи використання технологій віртуальної реальності вибув із дослідження через розвиток мігрені.

Обмеженнями дослідження є його коротка тривалість (2 тижні) та невелика кількість учасників. Автори поставили собі за мету провести дослідження використання віртуальної реальності в осіб з функціональною диспепсією протягом більш тривалого періоду часу. Вони також планують порівняти покращення стану пацієнтів на тлі терапії віртуальною реальністю та лікарськими препаратами, які застосовують для усунення симптомів цього захворювання, а також визначити, чи дозволяє комбіноване застосування технологій та лікарських препаратів досягти більш сприятливих результатів лікування.

З огляду на її вартість когнітивно-поведінкова терапія може бути недоступна деяким пацієнтам. При цьому технології віртуальної реальності можуть допомогти пацієнтам із функціональною диспепсією за умови їх наявності та фінансової доступності. Шляхом доповнення недорогим пристроєм багато смартфонів можуть функціонувати як 3D-гарнітури віртуальної реальності. Однак для подальшого вивчення використання цих технологій необхідне проведення досліджень із великою кількістю учасників.