Роль L-аргініну та оксиду азоту у розвитку алергічного риніту

У нещодавно проведеному дослідженні було встановлено, що у пацієнтів із сезонним алергічним ринітом вміст L-аргініну нижчий, а вміст оксиду азоту (NO) вищий у порівнянні зі здоровими добровольцями з контрольної групи. Nihal Efe Atila та співавт. провели це дослідження з метою вивчення процесів, пов'язаних з етіопатогенезом риніту, та оцінки ролі амінокислот у розвитку сезонного алергічного риніту. Крім того, було виконано оцінку відмінностей шляхом порівняння складу вільних амінокислот у сироватці крові у здорових добровольців та пацієнтів з алергічним ринітом.

До основної групи (група 1) увійшли 44 пацієнти з сезонним алергічним ринітом, а до контрольної групи (група 2) — 33 здорових добровольця. За результатами аналізу на алергоспецифічні IgE-антитіла (тесту з інгаляційними алергенами) у пацієнтів групи 1 було виявлено підвищений вміст специфічних IgE-антитіл як мінімум до одного з наступних алергенів: кліщі, спори плісняви та пилок рослин. У пацієнтів був як мінімум один симптом алергічного риніту, при цьому захворювання тривало не менше двох років. В обох групах дослідження було проаналізовано вміст 25 вільних амінокислот у сироватці крові методом рідинної хроматографії/мас-спектрометрії (РХ-МС/МС).

Оцінку вмісту NO у сироватці крові в обох групах виконували за результатами реакції з реактивом Гриса. Як показники для вимірювання вмісту NO використовували концентрації нітритів та нітратів. Порівняно з групою 2, у пацієнтів із групи 1 вміст вільного L-аргініну в сироватці крові був статистично значущий нижче. Крім того, у групі 1 було виявлено чітке підвищення вмісту NO порівняно з групою 2 (див. таблицю 1).

Таким чином, при вивченні патофізіології сезонного алергічного риніту та можливих терапевтичних стратегій необхідно враховувати співвідношення аргініну та NO.