Ефективність застосування левокабастину у поєднанні з мометазону фуроатом для зниження виразності симптомів японського кедрового полінозу

Результати рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження вказують на те, що застосування левокабастину для інтраназального введення у поєднанні з мометазону фуроатом у вигляді назального спрею (МФНС) добре переносилося і забезпечувало статистично значуще зниження загальної оцінки виразності назальних симптомів (TNSS) у порівнянні з плацебо у пацієнтів із алергією на пилок японського кедра (ЯКП). Основною метою цього дослідження була оцінка безпеки та ефективності застосування антигістамінного препарату у поєднанні з кортикостероїдом у лікуванні японського кедрового полінозу (ЯКП) – найчастішого типу сезонного алергічного риніту в Японії.

Загалом по 20 пацієнтів у кожній групі отримували левокабастин у вигляді назального спрею у поєднанні з МФНС (група левокабастину) або плацебо у вигляді назального спрею у поєднанні з МФНС (група плацебо). Основною кінцевою точкою була різниця оцінок за шкалою TNSS між групами після лікування. Додатковими кінцевими точками були: різниця оцінок загальної виразності симптомів, оцінок загальної виразності очних симптомів, оцінок загальної виразності симптомів та потреби у медикаментах, оцінок потреби у медикаментах та оцінок виразності п'яти окремих симптомів, а також показники безпеки.

Порівняно з групою плацебо, у пацієнтів із групи левокабастину зміна загальної оцінки за шкалою TNSS була більш виразною. У пацієнтів із групи левокабастину статистично значуще зниження оцінок за шкалою TNSS було відзначено більш ніж на 6 днів раніше, ніж у групі плацебо. При аналізі додаткових кінцевих точок спостерігався аналогічний характер змін. Лікування обох групах переносилося задовільно.

Таким чином, у пацієнтів з ЯКП застосування кортикостероїду для інтраназального введення у поєднанні з антигістамінним препаратом для інтраназального введення дозволяло не тільки контролювати назальні симптоми, а й забезпечувало полегшення очних симптомів, а також зменшення потреби в застосуванні резервних лікарських препаратів.