Дієта з низьким вмістом жирів як перспективний метод лікування стомлюваності при розсіяному склерозі

Згідно з результатами дослідження, опублікованими в журналі Multiple Sclerosis Journal, у пацієнтів із розсіяним склерозом застосування дієти з низьким вмістом жирів забезпечує виражене зниження стомлюваності. Мета дослідження, проведеного Emma Chase і співавт., полягала в оцінці впливу дієти з низьким вмістом жирів на стомлюваність при розсіяному склерозі. У рандомізованому контрольованому дослідженні тривалістю 16 тижнів пацієнтів із розсіяним склерозом (n = 39) рандомізували до групи застосування дієти з низьким вмістом жирів (основна група (n = 20), частка жирових калорій від загальної щоденної кількості калорій – не більше 20 %) або у контрольну групу листа очікування (контрольна група (n=19)).

Протягом 2 тижнів після рандомізації в учасників збирали вихідні дані про харчування шляхом реєстрації добового раціону. Учасники з основної групи пройшли 2-тижневу консультацію з харчування, після чого дотримувалися дієти з низьким вмістом жирів протягом 12 тижнів. Вихідні дані та дані на 16-му тижні збирали шляхом реєстрації добового раціону харчування за 3 доби. Кожні 4 тижні проводили оцінку з використанням модифікованої шкали для оцінки впливу стомлюваності (MFIS) та опитувальника частоти їди (FFQ). Учасники в контрольній групі дотримувалися звичної дієти і після завершення дослідження пройшли консультацію з приводу харчування.

Згідно з результатами аналізу даних, отриманих шляхом реєстрації добового раціону харчування, між основною та контрольною групами не було виявлено статистично значущої різниці у загальному споживанні калорій (основна група: -348 ккал та контрольна група: -333 ккал). В основній групі було відзначено зниження кількості калорій, отриманих із жирів, на 10%, збільшення кількості калорій, отриманих із вуглеводів, на 9,0% та збільшення загального споживання клітковини на 8,2 грама. Кількість калорій, отриманих із білків, залишилося незмінною. У ході аналізу даних у пацієнтів без порушень протоколу (PP-популяція) в основній групі було виявлено статистично значуще зниження загальної щоденної кількості калорій, отриманих з жирів, з 39 до 29%, що супроводжувалося збільшенням щоденної кількості калорій, отриманих з вуглеводів, з 43 до 54%.

В основній групі спостерігалося статистично значуще зниження середньої кількості калорій, отриманих з жирів, з 39% на початковому рівні до 24% наприкінці дослідження, при цьому 45% учасників досягли частки калорій, отриманих із жирів, <25% та 25% учасників – частки калорій, отриманих із жирів, <20 %. У контрольній групі, навпаки, відзначалася менша прихильність: лише 5,3 % учасників досягли частки калорій, отриманих із жирів, <25 %, а частки калорій, отриманих із жирів, <20 % –5,3 % учасників. В основній групі середня кількість калорій, отриманих з жирів, знизилася на 15%, що статистично значуще більше зниження на 1%, що спостерігалося в контрольній групі (міжгрупова відмінність: -14). Це свідчить про високий рівень дотримання досліджуваної дієти (див. рисунок 1)

При аналізі в ITT-популяції в основній групі середнє зниження загальної оцінки з MFIS склало 14 балів, а в контрольній групі - 10 балів. Середня міжгрупова відмінність знизилася на 4 бали. Аналогічно цим даними результати аналізу в РР-популяції свідчили про зниження середньої міжгрупової різниці на 8 балів, а результати аналізу чутливості вказували на подальше зниження на 14 балів, що додатково підтвердило отримані результати (малюнок 2).

Вихідна оцінка за шкалою оцінки стомлюваності (FSS) склала 6 (± 1) балів. В ITT-популяції в основній групі оцінка FSS знизилася на 0,8 бала, а в контрольній групі - на 0,4 бала (зниження середньої міжгрупової відмінності: 0,4 бала). У PP-популяції зниження середньої міжгрупової різниці становило 0,7 бала, а при аналізі чутливості було виявлено зниження цього показника на 1,2 бала. Середня оцінка швидкої фізичної активності (RAPA) збільшилася на 0,3 бала в основній групі та знизилася на 0,6 бала у контрольній групі, що призвело до чистого збільшення на 0,9 бала.

В обох групах спостерігали зниження маси тіла (основна група: 2,4 кг, контрольна група: 3,0 кг). У PP-популяції зниження маси тіла у контрольній групі було скориговано до 1,4 кг та додатково зменшилось до 0,9 кг під час аналізу чутливості. В основній групі, навпаки, зниження маси тіла залишалося незмінним. Крім того, в основній групі спостерігалася більш виражена внутрішньогрупова зміна маси жирової тканини порівняно з масою нежирових тканин. В основній групі також було зареєстровано зниження середнього рівня загального холестерину (-12,9 мг/дл) на відміну від підвищення в контрольній групі (+7,1 мг/дл) (міжгрупова відмінність: -20,0 мг/дл).

Середній рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності знизився в основній групі (-12,2 мг/дл), але збільшився у контрольній групі (+6,4 мг/дл) (міжгрупова відмінність: 18,6 мг/дл). Рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності та середній рівень HbA1c залишилися незмінними. Кореляції між змінами оцінок за MFIS на 16-му тижнем щодо вихідного рівня та кількістю калорій, отриманих із жирів, за результатами оцінки за FFQ не спостерігалося. За результатами лабораторних досліджень проблем безпеки виявлено не було. Таким чином, застосування дієти з низьким вмістом жирів (що характеризується значним збільшенням частки калорій, отриманих з вуглеводів і клітковини, та зниженням частки калорій, отриманих з насичених жирів) є потенційно сприятливою стратегією зменшення виразності симптомів розсіяного склерозу.