Оцінка ефективності застосування меполізумабу для покращення результатів ХПРС у пацієнтів з бронхіальною астмою тяжкого ступеня

Згідно з результатами нещодавно проведеного дослідження, терапія меполізумабом протягом 12 місяців суттєво покращувала результати хронічного поліпозного риносинуситу (ХПРС) у дорослих з бронхіальною астмою тяжкого ступеня. В рамках вказаного багатоцентрового ретроспективного дослідження в умовах реальної клінічної практики Stefania Gallo та співавт. оцінювали ефективність застосування меполізумабу для покращення стану порожнини носа та приносових пазух при бронхіальній астмі тяжкого ступеня та супутньому ХПРС.

Усього до дослідження включили 43 пацієнти з бронхіальною астмою тяжкого ступеня, які отримували меполізумаб та у яких діагностували супутній ХПРС. Основними кінцевими точками було число еозинофілів у крові, результат тесту для оцінки результату хвороб носа та навколоносових пазух (SNOT-22) та оцінка стану поліпів носа на початковому рівні та через 12 місяців. Додатковими кінцевими точками були ефекти меполізумабу на вищезазначені параметри, змінні, що впливають на ступінь відповіді на лікування, і характеристики пацієнтів, що відповіли на терапію і не відповіли на терапію.

Через 12 місяців лікування було відзначено клінічно значуще зниження середньої оцінки тесту SNOT-22, медіанної оцінки стану поліпів носа та середньої кількості еозинофілів у крові (див. таблицю 1).

За результатами ендоскопічного та клінічного обстеження поліпшення було відзначено у 20 добровольців (47 %). Оцінки в тесті SNOT-22 на початковому рівні у пацієнтів, які відповіли на терапію меполізумабом, були значно вищими, ніж у пацієнтів, які не відповіли на терапію. Таким чином, застосування меполізумабу в лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою тяжкого ступеня та супутнім ХПРС було виправданим. Ці ранні результати мають бути підтверджені додатковими дослідженнями.