Змінити пароль!
Скинути пароль!
У пацієнтів з артралгією застосування метотрексату не сприяло запобіганню розвитку клінічно виразного артриту, проте супроводжувалося поліпшенням перебігу захворювання.
Результати рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження з перевірки концепції вказують, що застосування метотрексату, порівняно з плацебо, було пов'язане зі зміною перебігу захворювання, про що свідчить стійке зниження виразності запалення, що визначається на магнітно-резонансній томографії (МРТ), та пов'язаних з ним симптомів та дефіциту.
Метою дослідження, проведеного Doortje I. Krijbolder та співавт., було визначення того, чи дозволяє ранній початок лікування артралгії та субклінічного запалення суглобів відстрочити розвиток клінічно виразного артриту та знизити тяжкість основного захворювання. Дорослих пацієнтів у віці 18 років і старше з артралгією, клінічною підозрою на прогресування стану до ревматоїдного артриту та МРТ-ознаками субклінічного запалення суглобів рандомізували у співвідношенні 1:1 у групи на одержання одноразової внутрішньом'язової ін'єкції дозі до 25 мг/тиж) для прийому внутрішньо або плацебо (одноразова ін'єкція та прийом таблеток протягом одного року). Після завершення однорічного періоду лікування спостереження за пацієнтами продовжували ще протягом одного року.
Основною кінцевою точкою у дослідженні був розвиток клінічно виразного артриту, який зберігався протягом як мінімум двох тижнів та відповідав критеріям класифікації ревматоїдного артриту 2010 року або ураження двох суглобів та більше. Додатковими кінцевими точками, оцінку яких виконували кожні чотири місяці, були продуктивність праці, виразність симптомів та фізичне функціонування на думку пацієнтів. Також вивчали розвиток запалення, що визначається за допомогою МРТ. Аналіз виконували за даними всіх рандомізованих пацієнтів відповідно до призначеного лікування (ITT-аналіз).
Оцінку на відповідність критеріям включення до дослідження пройшов 901 пацієнт. З цієї кількості до дослідження було включено 236 пацієнтів, яких рандомізували до групи лікування активним препаратом (n = 119) або до групи плацебо (n = 117). Частота досягнення основної кінцевої точки у групах дослідження через 2 роки була порівнянною (відношення ризиків: 0,81; у 23 (19%) із 119 пацієнтів у групі лікування активним препаратом та у 21 (18%) із 117 пацієнтів у групі плацебо). Протягом перших чотирьох місяців у групі лікування активним препаратом спостерігалося більш виразне покращення фізичного функціонування порівняно з групою плацебо, при цьому відмінність була стійкою (середня різниця індексу порушення життєдіяльності по опитувальнику для оцінки стану здоров'я між групами дослідження за два роки: -0,09).
Порівняно з групою плацебо, у пацієнтів із групи лікування активним препаратом було відзначено стійке зниження інтенсивності болю (середня різниця за шкалою від 0 до 100 балів між групами: –8 балів), виразність запалення, що визначається за допомогою МРТ (-1,4 бала), від -2,0 до -0,9 бала), та ранкової скутості суглобів (-12, від -16 до -8), а також зменшення тривалості періоду з виходом на роботу на тлі поганого самопочуття (-8%, від -13 до -3%). В обох групах дослідження було відзначено подібну частоту розвитку значних небажаних явищ, які відповідали профілю безпеки метотрексату. Таким чином, призначення метотрексату на етапі до розвитку симптомів артриту на тлі субклінічного запалення дозволяло змінити перебіг захворювання у осіб з артралгією.
Lancet
Intervention with Methotrexate in patients with arthralgia at risk of rheumatoid arthritis to reduce the development of persistent arthritis and its disease burden (TREAT EARLIER): a randomised, double-blind, placebo-controlled, proof-of-concept trial
Doortje I Krijbolder і співавт.
Коментарі (0)