Застосування міноцикліну в порівнянні з клофазіміном у лікуванні рецидивної та хронічної вузлуватої лепрозної еритеми

Новини медицини 3 хв 421

Розмір шрифту

Дата публікації: 16/10/2021

Що нового?

Ефективність застосування міноцикліну в лікуванні вузлуватої лепрозної еритеми у пацієнтів з лепрою перевершувала ефективність клофазіміну.

Згідно з результатами проспективного рандомізованого клінічного дослідження, опублікованими в журналі Dermatology and Therapy, у пацієнтів з хронічною і рецидивною вузлуватою лепрозною еритемою (ВЛЕ) застосування міноцикліну порівняно з клофазіміном призводило до швидкого та стійкого поліпшення стану при епізоді ВЛЕ при мінімальній частоті небажаних явищ. Метою дослідження було визначити безпеку та ефективність застосування клофазіміну та міноцикліну (у комбінації з преднізоном) при епізодах ВЛЕ.

Загалом 60 пацієнтів пройшли рандомізацію з включенням до групи прийому міноцикліну у дозі 100 мг 1 р/добу (n = 30) або групу прийому клофазіміну у дозі 100 мг 3 р/добу (n = 30) протягом 12 тижнів у комбінації з преднізоном для прийому внутрішньо відповідно до протоколу Всесвітньої організації охорони здоров'я. Період спостереження за пацієнтами, включеними у дослідження, становив 6 місяців. Встановленими кінцевими точками були середній час до початкового усунення епізоду ВЛЕ, частка пацієнтів (%) з рецидивом ВЛЕ, частота розвитку небажаних явищ, середній час до рецидиву після початкового усунення епізоду та потреба у додатковому введенні преднізолону.

Початкове усунення епізоду ВЛЕ у групі міноцикліну досягалося швидше, ніж у групі клофазіміну. Під час проведення дослідження частота загострення/рецидиву ВЛЕ була зіставною в обох групах (див. таблицю 1).

##IMG2##

У порівнянні з пацієнтами, які отримували клофазімін, у пацієнтів у групі міноцикліну ремісія після первісного усунення епізоду ВЛЕ зберігалася протягом більш тривалого часу. В обох групах спостерігався порівнянний середній обсяг додаткового застосування преднізолону для усунення загострення/рецидиву ВЛЕ.

Застосування міноцикліну та клофазіміну було безпечним і добре переносилося. Порівняно з групою клофазіміну у групі міноцикліну частота розвитку небажаних явищ була нижчою. Хоча застосування обох препаратів було ефективним, при введенні міноцикліну ефективний контроль епізоду ВЛЕ досягався швидше, а зниження симптомів було більш стійким порівняно з клофазіміном.