Назальний оксид азоту - корисний біомаркер у діагностиці та лікуванні захворювань порожнини носа та приносових пазух

Згідно з результатами огляду, опублікованими в журналі Annals of Otology, Rhinology & Laryngology, назальний оксид азоту є важливим біомаркером у діагностиці та лікуванні запальних захворювань порожнини носа та приносових пазух, у тому числі хронічного риносинуситу, гострого бактеріального риносинуситу. Метою цього дослідження було виконання аналізу літературних даних про назальний оксид азоту та застосування цього показника в клінічній практиці в рамках лікування різних захворювань порожнини носа та приносових пазух.

Для виявлення відповідних статей про назальний оксид азоту та запальні захворювання порожнини носа та навколоносових пазух було проведено комплексний пошук у базі даних PubMed. Для узагальнення сучасних уявлень про назальний оксид азоту та використання цього показника в діагностиці та лікуванні різних захворювань порожнини носа та навколоносових пазух після відбору статей було проведено огляд їх повнотекстових версій.

З 559 спочатку знайдених статей було відібрано 79 робіт, які відповідали критеріям. Встановлено, що вміст оксиду азоту в порожнині носа при хронічному риносинуситі та гострому бактеріальному риносинуситі, особливо у випадках з наявністю носових поліпів, знижується. При цьому при алергічному риніті спостерігається підвищення вмісту оксиду азоту у порожнині носа. Однак у пацієнтів з алергічним ринітом із тяжчою симптоматикою вміст назального оксиду азоту може знижуватися. Висувалося припущення про те, що обструкція придаткових пазух носа є статистично значущою змінною, що визначає залежність між наявністю захворювань порожнини носа і навколоносових пазух і вмістом назального оксиду азоту.

Лікування цих захворювань, очевидно, впливає на вміст оксиду азоту в порожнині носа шляхом зниження виразності запалення і полегшення обструкції придаткових пазух носа. В останні роки інтерес дослідників та практикуючих лікарів до назального оксиду азоту зростає. Найбільш переконливі дані про використання вмісту оксиду азоту в порожнині носа як клініко-діагностичний інструмент відносяться до лікування хронічного риносинуситу.

Таким чином, назальний оксид азоту є корисним біомаркером, що представляє великий інтерес для визначення прохідності остеомеатального комплексу. Проте автори дослідження дійшли висновку, що стандартизованій інтерпретації та використанню назального оксиду азоту як біомаркера захворювань порожнини носа та навколоносових пазух перешкоджає відмінність методів та технік оцінки цього показника.