Оцінка доцільності застосування бісфосфонату внутрішньо для вторинної профілактики остеопорозу, спричиненого глюкокортикоїдами

Згідно з результатами дослідження, проведеного Nat Nasomyont та співавт., застосування бісфосфонату всередину може уповільнити розвиток або посилення зміщення хребців і, мабуть, доцільно для профілактики спричиненого глюкокортикоїдами остеопорозу у осіб з м'язовою дистрофією Дюшенна.

Глюкокортикоїдний остеопороз, що супроводжується переломами хребців, часто спостерігається у осіб із м'язовою дистрофією Дюшенна. Мета дослідження полягала у вивченні впливу лікування бісфосфонатами для прийому всередину (олендронат щотижня) на тяжкість і поширеність переломів хребців шляхом оцінки з допомогою морфометрії хребців.

Було проведено аналіз рентгенограм та даних пацієнтів з м'язовою дистрофією Дюшенна, які отримували терапію бісфосфонатом та проходили оцінку зі стандартним рентгенографічним дослідженням хребта для виявлення розвитку остеопорозу, спричиненого глюкокортикоїдами. Заданими кінцевими точками були тяжкість та поширеність переломів поперекових та грудних хребців при оцінці Genant на основі даних морфометрії протягом періоду лікування до 5 років.

Загалом 52 учасники (медіана віку: 11,8 років) отримували тривалу терапію глюкокортикоїдами (медіана тривалості: 4,7 року на момент початку застосування бісфосфонату). На початковому рівні у 75% учасників спостерігалося легке зменшення висоти тіл хребців або їх переломи. Порівняно з вихідним рівнем поширеність переломів хребців щороку лікування статистично значимо не відрізнялася.

Оцінюючи серії радіограм у більшості хребців (64-80 %) був виявлено зміни тяжкості ураження хребців з часом. У кількох учасників відзначали зменшення виразності переломів хребців. Таким чином, було встановлено ​​стабілізацію поширеності переломів хребців та відсутність зміни ступеня тяжкості уражень більшості хребців протягом 5 років лікування.