Застосування озанімоду дозволяє знизити активність захворювання та полегшити життєдіяльність у пацієнтів із розсіяним склерозом

Новини медицини 2 хв 378

Розмір шрифту

Дата публікації: 18/08/2022

Що нового?

Застосування озанімоду характеризується гарною довгостроковою переносимістю, безпекою та ефективністю у лікуванні рецидивного розсіяного склерозу.

Результати довгострокового додаткового дослідження вказують на те, що у пацієнтів з розсіяним склерозом застосування озанімоду (модулятора сфінгозин-1-фосфатного рецептора (S1PR) підтипів 1 (S1PR1) та 5 (S1PR5)) є безпечним, добре переноситься та стійко впливає на клінічний стан пацієнтів та магнітно-резонансні маркери активності захворювання.

Мета цього дослідження полягала в оцінці довгострокової ефективності та безпеки застосування озанімоду при розсіяному склерозі. У нього включали пацієнтів з рецидивним розсіяним склерозом, які завершили дослідження застосування озанімоду І–ІІІ фази.

Це дослідження являло собою відкрите додаткове дослідження (DAYBREAK) щодо оцінки застосування озанімоду в дозі 0,92 мг на добу. У дослідженні DAYBREAK медіана тривалості застосування озанімоду склала 46,8 (стандартне відхилення: 11,9; діапазон: 0,033-62,7) місяця, при цьому в аналіз було включено дані 2494 учасників.

У ході дослідження DAYBREAK небажані явища, що виникли в ході лікування (НЯВХЛ), аналогічні тим, що спостерігалися у вихідних дослідженнях, були зареєстровані у 2143 пацієнтів (85,9%), при цьому у 298 (11,9%) пацієнтів такі явища були важкими, а у 75 (3,0%) пацієнтів призвели до припинення лікування. Було виявлено кілька випадків розвитку серйозних інфекцій (2,8 %), НЯВЛХ із боку серця (2,8 %), підтвердженого макулярного набряку (0,2 %) та оперізуючого лишаю (1,7 %).

Скоригована річна частота рецидивів становила 0,103. У 71% пацієнтів рецидиви були відсутні протягом 48 місяців. Скоригована середня кількість нових/збільшених вогнищ на МРТ у режимі Т2 та вогнищ, посилених гадолінієм, була невеликою та порівнянною у підгрупах, виділених з урахуванням лікування у вихідному дослідженні. Таким чином, застосування озанімоду забезпечувало стабільний контроль над посиленням порушення життєдіяльності та активністю захворювання у пацієнтів із розсіяним склерозом.