Дослідження показало, що в осіб із порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту відзначається підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань

За даними опублікованого в журналі European Heart Journal великомасштабного дослідження, що включало 330 751 учасника, пацієнти з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту можуть мати більш високий ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ), особливо захворювань периферичних артерій (ЗПА) та ішемічної хвороби серця (ІХС). Jie Chen та ін. провели великомасштабне проспективне когортне дослідження з метою виявлення зв'язку між патологіями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та ризиком розвитку ССЗ.

Дослідження було зосереджено на особах, дані яких були отримані з когорти Біобанку Великобританії, які спочатку не мали ССЗ. Цих учасників, як із наявністю захворювань шлунково-кишкового тракту, так і без них, спостерігали до виникнення випадків ССЗ (таких як ІХС, серцева недостатність, порушення мозкового кровообігу та ЗПА), при цьому медіана періоду спостереження склала 11,8 років. Діагнози підтверджували за допомогою комбінування даних загальнонаціональних історій хвороби госпіталізованих пацієнтів, джерел первинної медико-санітарної допомоги та онкологічних реєстрів.

Для оцінки зв'язку між шлунково-кишковими захворюваннями та ризиком розвитку ССЗ використовувалася регресійна модель Кокса. Результати показали, що особи з патологіями шлунково-кишкового тракту піддаються підвищеному ризику розвитку ССЗ (відношення ризиків = 1,37, 95% довірчий інтервал = 1,34-1,41, P < 0,001). Слід зазначити, що у 11 із 15 пацієнтів із хворобами ШКТ спостерігався достовірний зв'язок із вищим ризиком розвитку ССЗ.

Ці захворювання ШКТ включали цироз печінки, неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), гастрит и дуоденіт, синдром подразненого кишечника, стравохід Барретта, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), виразкову хворобу, целіакію, дивертикул, апендицит і захворювання жовчовивідних шляхів. Крім того, зазначалося, що цей взаємозв'язок був більш виразним у жінок, осіб віком до 60 років включно, а також у осіб з індексом маси тіла (ІМТ) 25 кг/м2 або більше.