Вплив персоналізованої терапії на якість життя пацієнтів із синдромом хронічного тазового болю

Персоналізована терапія (призначення 70 носіям NM-генотипу CYP2C9 целекоксибу в середній дозі 200 мг/добу однократно, 32 носіям PM-генотипу ацеклофенаку в дозі 200 мг/добу в 2 прийоми) дозволяє досягти кращих результатів, наприклад, знизити інтенсивність болю та покращити якість життя при оцінці за основними показниками, і одночасно забезпечити безпеку та звести до мінімуму небажані побічні реакції (НПР) з боку шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.

Мета даного дослідження полягала в оцінці якості життя осіб з синдромом хронічного тазового болю (СХТБ) до та після призначення нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) залежно від виразності больового синдрому, наявності супутньої патології та генотипу CYP2C9, що визначає швидкість метаболічних реакцій та ризики.

У осіб із СХТБ вивчали носійство алельних варіантів гена CYP2C9 (середній вік 49,7±13,43 року, чоловіки – 71, жінки – 81). Індивідуальний підбір НПЗП проводили з урахуванням наявності супутньої патології та результатів генотипування. До початку терапії та на 7-й день прийому НПЗП була проведена оцінка виразності больового синдрому (візуальна аналогова шкала (ВАШ)), якості життя (Короткий опитувальник ВООЗ для оцінки якості життя (WHOQOL-BREF)) та концентрації прозапальних цитокінів (інтерлейкін-1β, Інтерлейкін-6).

При призначенні персоналізованої терапії спостерігалося статистично значуще зниження інтенсивності болю та концентрації прозапальних цитокінів у крові, а також покращення якості життя учасників у всіх групах. Крім того, у осіб, які отримували персоналізовану терапію НПЗП, було відзначено мінімальний розвиток небажаних побічних реакцій.