Застосування ібупрофену в післяопераційному періоді дозволяє знизити виразність болю при артроскопічній реконструкції обертальної манжети плеча

У пацієнтів після первинної артроскопічної реконструкції обертальної манжети плеча застосування ібупрофену в післяопераційному періоді дозволяє зменшити обсяг застосування опіоїдних анальгетиків і виразність болю протягом 1-го тижня після операції. Крім того, застосування ібупрофену після реконструкції обертальної манжети плеча не призводить до підвищення ризику повторного розриву сухожиль, згідно з результатами рандомізованого плацебо-контрольованого подвійного сліпого дослідження, опублікованого в журналі The Journal of Shoulder and Elbow Surgery.

Метою даного дослідження була оцінка впливу застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у післяопераційному періоді на обсяг застосування опіоїдних анальгетиків, зниження виразності болю та результати лікування плечового суглоба після артроскопічної реконструкції обертальної манжети плеча. Учасники дослідження були рандомізовані до груп застосування ібупрофену (n = 51) або плацебо (n = 50) протягом двох тижнів після операції у поєднанні з опіоїдними анальгетиками.

Учасники отримали інструкції щодо щоденного обліку виразності болю у щоденнику протягом 1-го тижня після операції. Цей щоденник учасники передавали дослідникам для оцінки на першому візиті у післяопераційному періоді. Була проведена оцінка за шкалою «Американська оцінка хірургії плеча та ліктя» (ASES), за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), оцінка діапазону рухів у плечовому суглобі, оцінка з використанням короткого опитувальника з 12 пунктів та опитувальника неспроможностей верхніх кінцівок (DASH). Через рік після операції було проведено оцінку відновлення обертальної манжети плеча за допомогою УЗД.

Відмінностей між групами залежно від статі, віку, расової належності, передопераційного анамнезу, застосування опіоїдних анальгетиків або нестероїдних протизапальних засобів та даних, отриманих у ході операції, виявлено не було. У порівнянні з групою плацебо у групі пацієнтів, які отримували ібупрофен, спостерігалося зменшення середнього загального обсягу застосування опіоїдів у міліграмовому еквіваленті морфіну (MME) протягом 1 тижня після операції. Через шість місяців у пацієнтів, які отримували ібупрофен, спостерігалися більш сприятливі результати при оцінці руху руки у плечовому суглобі вперед та за шкалою ASES у порівнянні з пацієнтами з групи плацебо, як показано у таблиці 1.

На 3, 4, 5 та 6-й дні після операції у групі ібупрофену оцінка за ВАШ на ранніх термінах була меншою.

Однак через шість тижнів після операції міжгрупові відмінності для середніх оцінок з ВАШ були відсутні. Через 1 рік будь-яких відмінностей в оцінках по короткому опитувальнику з 12 пунктів, діапазону рухів у плечовому суглобі, оцінкам по ASES та опитувальнику неспроможностей верхніх кінцівок виявлено не було.

Автори зазначили, що через один рік після операції у семи пацієнтів із групи застосування ібупрофену спостерігався повторний розрив сухожиль, встановлений на УЗД (частковий розрив у п'яти пацієнтів та повний розрив у двох пацієнтів), порівняно з 13 пацієнтами з групи плацебо (частковий розрив у п'яти пацієнтів та повний розрив у восьми пацієнтів). Проте ця відмінність не набула статистичної значущості. Таким чином, при застосуванні ібупрофену спостерігаються задовільні результати після проведення артроскопічної операції.