Встановлено потенційні біомаркери прогресування цукрового діабету 1-го типу у дітей

Згідно з результатами недавнього дослідження, опублікованими в журналі BMJ Open Diabetes Research & Care, сукупна оцінка рівнів кількох біомаркерів не дозволяє визначити швидкість прогресування захворювання у дітей із вперше виявленим ЦД1, незважаючи на відмінності у рівнях окремих білків. Виражена відмінність була виявлена ​​лише щодо 1 маркера, рецептора для вірусів Коксакі групи B (CAR), експресія якого статистично значуще змінювалася з часом залежно від групи, демонструючи значне збільшення когорти швидкого прогресування. Тим не менш, на підставі рівнів деяких маркерів можна прогнозувати зниження рівня С-пептиду з метою визначення патогенезу ЦД1.

У нещодавно проведеному ретроспективному когортному дослідженні Per Lundkvist та співавт. вивчали біомаркери, що дозволяють прогнозувати швидке чи повільне прогресування вперше виявленого ЦД1 у дітей (осіб віком до 18 років).

У дослідження було включено 46 дітей із ЦД1 на момент постановки діагнозу. Учасників спостерігали до досягнення повної інсулінопенії (рівень С-пептиду > 0,03 нмоль/л). Учасників розділили на 3 групи:

• Група швидкого прогресування (n = 20) зі зниженням протягом 30 місяців

• Група повільного прогресування (n = 26)

• Контрольна група здорових добровольців (n = 45), що включала здорових дітей відповідної статі та віку

Для оцінки рівнів декількох біомаркерів на початку дослідження та в період подальшого спостереження використовували метод розширення близькості (PEA).

Відмінності у рівнях різних біомаркерів у групах швидкого та повільного прогресування та у здорових добровольців на початковому рівні наведено у таблиці 1.

Також з часом спостерігалася зміна рівнів 25 білків незалежно від групи. У групі швидкого прогресування експресія CAR поступово збільшувалася з часом. Щодо 81 білка були виявлені відмінності між дітьми з ЦД1 та дітьми з контрольної групи, проте за результатами аналізу основних компонентів відмінності між 3 групами були відсутні.