Ефективність омалізумабу та гідроксихлорохіну в лікуванні кропив'янки в умовах реальної клінічної практики

Результати дослідження в умовах реальної клінічної практики свідчать, що хоча ефективність терапії омалізумабом (моноклональне антитіло) вища, терапія гідроксихлорохіном забезпечує досягнення повної відповіді у 2/3 пацієнтів з хронічною спонтанною кропив'янкою (ХСК). Мета дослідження, проведеного Najeeb Khan та співавт., полягала в оцінці ефективності декількох додаткових методів лікування ХСК.

Було проведено ретроспективний аналіз медичних карток 264 пацієнтів з ХСК, які не відповіли на лікування H1-блокаторами гістаміну 2-го покоління у терапевтичних дозах тривалістю понад 6 тижнів. Омалізумаб і гідроксихлорохін були двома препаратами, що найчастіше призначалися як додаткова терапія, що дозволило порівняти клінічні результати їх застосування. Критеріями повної відповіді були задоволеність пацієнта терапією та відсутність випадків або поодинокі випадки розвитку кропив'янки. Критеріями часткової відповіді було зменшення кропив'янки при необхідності 2-го додаткового препарату.

Стійку відповідь визначали як повну відповідь на додаткову терапію протягом ≥ 1 року. У порівнянні з додатковою терапією гідроксихлорохіном, додаткова терапія омалізумабом значно підвищувала ймовірність досягнення повної відповіді. Через 1 рік терапії повна стійка відповідь спостерігалася у 111 пацієнтів із 134 (82 %) у групі застосування омалізумабу та у 73 пацієнтів із 111 (66 %) у групі застосування гідроксихлорохіну як початкової додаткової терапії.

Додаткова терапія була менш ефективною у пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози (45% та 63% пацієнтів, які відповіли на лікування).

Пацієнти (n = 45) з частковою відповіддю на початкову додаткову терапію згодом досягли повної відповіді на терапію омалізумабом (65%) та гідроксихлорохіном (62%). Завдяки високій частоті відповіді на терапію гідроксихлорохіном та його нижчій вартості даний препарат є прийнятною альтернативою терапії омалізумабом для лікування пацієнтів з ХСК.