Порівняння ефективності аеробного фізичного навантаження та силових вправ при лікуванні мігрені

Будь-які протоколи фізичного навантаження більш ефективні порівняно з плацебо щодо зниження частоти епізодів мігрені, при цьому найбільшу ефективність мають силові вправи. Дещо менш ефективні аеробні навантаження високої та помірної інтенсивності. Відповідні дані отримано у дослідженні, результати якого опубліковані в журналі The Journal of Headache and Pain. Мета дослідження, проведеного Yohannes W. Woldeamanuel та співавт., Полягала в підтвердженні ефективності програм фізичних навантажень щодо зниження частоти епізодів мігрені протягом одного місяця.

Дані численних досліджень свідчать про ефективність різних програм фізичних навантажень у лікуванні мігрені. Проте, прямого порівняння зазначених програм не проводилося. З цієї причини було проведено дослідження для оцінки ефективності аеробних навантажень та силових вправ при лікуванні мігрені.

Пошук публікацій виконали з використанням пошукових систем Scopus, PubMed та Web of Science. У публікаціях були представлені протоколи аеробних навантажень та силових вправ. Як кінцеву точку оцінювали середню різницю в частоті виникнення епізодів мігрені протягом одного місяця між групою активної терапії та контрольною групою наприкінці лікування відносно вихідного рівня. Виконали мережевий метааналіз даних про ефективність, отриманих в результаті прямого та непрямого порівняння втручань з використанням моделі випадкових ефектів.

Порівнювали ефективність трьох протоколів фізичних навантажень: силові вправи, аеробні вправи високої інтенсивності та аеробні вправи помірної інтенсивності. До аналізу включили дослідження щодо оцінки ефективності фізичних вправ порівняно з медикаментозною терапією мігрені (амітриптиліном, топіраматом). Крім того, для всіх включених до аналізу досліджень оцінювали ризик виникнення систематичної помилки за допомогою другої версії інструменту Кокрейнівської співпраці для оцінки систематичної помилки (RoB 2).

Загалом до аналізу було включено 21 опубліковане клінічне дослідження за участю 1195 добровольців. Співвідношення жінок та чоловіків серед учасників становило 6,7. Середній вік - 35 років. На додаток до 27 парних порівнянь було проаналізовано 8 непрямих порівнянь. З точки зору середньої різниці в досліджуваному показнику втручання розподілилися таким чином: силові вправи (-3,55), аеробні навантаження високої інтенсивності (-3,13), аеробні навантаження помірної інтенсивності (-2,18), терапія топіраматом (-0,98), терапія плацебо та терапія амітриптиліном (3,82).

Відповідно до результатів оцінки, виконаної за допомогою інструменту RoB2, у 85% включених в аналіз публікацій був відзначений низький ризик систематичної помилки, при цьому при виконанні аналізу, виходячи з припущення, що всі учасники отримали призначене втручання, підвищений ризик був виявлений у 15%. Високий ризик систематичної помилки був пов'язаний з обробкою даних про результати і порядком рандомізації. Таким чином, доведено перспективність використання фізичних навантажень для зниження кількості епізодів мігрені на місяць.