Порівняння заліза карбоксимальтозату та стандартного заліза для прийому внутрішньо при вагітності

Результати дослідження, опубліковані в журналі The Lancet, свідчать про те, що порівняно із застосуванням заліза для прийому внутрішньо, застосування заліза карбоксимальтозату забезпечує статистично значуще зниження виразності залізодефіцитної анемії при вагітності та в післяпологовому періоді. Крім того, така терапія забезпечувала швидке підвищення рівня гемоглобіну. Однак після пологів ця перевага може не зберегтися.

У зв'язку з поширеністю анемії у вагітних жінок в Африці, що викликає тривогу, група дослідників провела відкрите рандомізоване контрольоване дослідження в Малаві. Проведене дослідження було спрямоване на оцінку застосування сучасного препарату заліза для внутрішньовенного введення (заліза карбоксимальтозату) як потенційного методу лікування анемії у вагітних жінок. У дослідженні взяли участь 862 жінки з одноплідною вагітністю терміном 13–26 тижнів (другий триместр) у закладах первинної медичної допомоги та амбулаторних умовах. Критеріями включення до дослідження були рівень капілярного гемоглобіну <10,0 г/дл та негативний результат тесту на малярію.

Жінок рандомізували на одноразове одержання заліза карбоксимальтозату (у дозі не більше 1000 мг) або стандартної терапії, яка включала прийом елементарного заліза у дозі 60 мг 2 рази на добу протягом 90 днів, поряд із періодичною профілактичною терапією малярії. Ключовою кінцевою точкою для матері була поширеність анемії на 36 тижні вагітності, а для новонародженого - маса тіла при народженні. Результати, отримані в популяції, сформованій відповідно до призначеного лікування, свідчили про те, що застосування заліза карбоксимальтозату суттєво не знижувало поширеність анемії на 36 тижні вагітності порівняно з групою застосування заліза для прийому внутрішньо (таблиця 1).

У різні часові точки поширеність анемії була чисельно нижчою в групі застосування заліза карбоксимальтозату, при цьому відмінність досягла порога статистичної значущості лише через 4 тижні після лікування. Статистично значущих відмінностей між групами щодо маси тіла при народженні, найважливішому показнику здоров'я новонароджених, виявлено не було (різниця середніх: -3,1 р). У дослідженні не було зареєстровано серйозних інфузійних небажаних явищ. Міжгрупові відмінності щодо загальної частоти розвитку небажаних явищ, включаючи малярію, не були статистично значущими (заліза карбоксимальтозат: 43 % (183/430); стандартне лікування: 39 % (170/432)).

Отримані дані свідчать про те, що хоча в цій ендемічній по малярії країні Африки на південь від Сахари лікування заліза карбоксимальтозатом вважалося безпечним, воно не забезпечило суттєвого зниження поширеності анемії на 36-му тижні вагітності і не сприяло збільшенню маси тіла при народженні. Результати цього дослідження підкреслюють пов'язані з анемією проблеми у вагітних жінок у регіоні та потребу у продовженні досліджень та розробки інноваційних методів лікування для покращення наслідків у матері та новонародженого.