Ефективність застосування левоцетиризину порівняно з лоратадином у лікуванні хронічної ідіопатичної кропив'янки

При оцінці через 4 тижні лікування застосування левоцетиризину внутрішньо в дозі 5 мг один раз на добу було пов'язане з більш ефективним зниженням виразності симптомів хронічної ідіопатичної кропив'янки (ХІК) порівняно із застосуванням лоратадину внутрішньо в дозі 10 мг один раз на добу. Метою рандомізованого відкритого дослідження, проведеного Tejendra Manandhar та співавт., було порівняння ефективності застосування двох блокаторів гістамінових H1-рецепторів у лікуванні ХІК.

У цьому дослідженні обстеження та оцінку виразності симптомів на початковому рівні пройшли 70 пацієнтів з діагнозом ХІК. Пацієнтів рандомізували у групи А та В. Пацієнти у групі А отримували лоратадин усередину, а пацієнти у групі В – левоцетиризин усередину. Через 4 тижні лікування було проведено оцінку зниження виразності симптомів. Як показник ефективності застосування обох препаратів через 4 тижні лікування використовували зниження загальної оцінки симптомів (TSS).

Порівняно з першим днем дослідження в обох групах було відзначено клінічно значуще зниження середньої загальної оцінки симптомів після лікування (див. таблицю 1). При порівнянні досліджуваних груп було виявлено статистично значущу різницю за показником середньої загальної оцінки симптомів, що свідчило на користь левоцетиризину.

Таким чином, застосування левоцетиризину забезпечувало більш ефективне зниження симптомів ХІК порівняно із застосуванням лоратадину.