Ефективність застосування омалізумабу в порівнянні з циклоспорином А у лікуванні пацієнтів з кропив'янкою

Згідно з результатами дослідження, опублікованими в журналі Anais Brasileiros de Dermatologia, у підгрупі пацієнтів з хронічною спонтанною кропив'янкою, які отримували омалізумаб (моноклональне антитіло) та циклоспорин А у будь-який момент протягом періоду спостереження, у більшості пацієнтів (40 %) була виявлена відповідь на омалізумаб, у 20% – відповідь як на омалізумаб, так і на циклоспорин А, а у 10% – відповідь на циклоспорин А, при цьому у 20% пацієнтів відповідь на лікування обома препаратами була відсутня.

Мета дослідження, проведеного Emek Kocatürk та співавт., полягала у виявленні маркерів відповіді на застосування циклоспорину А або омалізумабу у пацієнтів з діагнозом кропив'янки. Для цього було проведено ретроспективний аналіз даних. Для включення в аналіз даних пацієнти мали отримувати омалізумаб та циклоспорин А (не одночасно) у будь-який момент часу протягом періоду спостереження. У кожній із груп дослідження було проведено вивчення лабораторних та клінічних показників.

В рамках дослідження 110 пацієнтів з хронічною спонтанною кропив'янкою, рефрактерною до антигістамінних засобів, розділили на групи осіб з відповіддю на омалізумаб (n = 47, 42,7 %), циклоспорин А (n = 15, 13,6 %) або на обидва ці препарати (n = 24, 21,8%), а також тих, у кого відповіді на обидва ці препарати не було (n = 24, 21,8%). У пацієнтів із відповіддю на циклоспорин А було виявлено високий вміст С-реактивного білка (СРБ – 72,7 % порівняно з 40,3 %).

У пацієнтів з відповіддю на омалізумаб було виявлено більш високі оцінки в тесті контролю над симптомами кропив'янки (UCT) на початковому рівні (6 балів порівняно з 4,5 балами).

У порівнянні з іншими групами, у пацієнтів з відповіддю на обидва препарати відзначали більш високі оцінки в тесті UCT на початковому рівні (8 балів порівняно з 53 балами) та менш виразний ангіоневротичний набряк (33,3% порівняно з 62,8% ). Порівняно з іншими групами, у пацієнтів з відсутністю відповіді на обидва препарати оцінки в тесті UCT на початковому рівні були нижчими (5 балів порівняно з 7 балами), при цьому частка жінок у цій групі була вищою (87,5 % порівняно з 61,6%).

Для прогнозування результатів лікування та індивідуального вибору відповідних терапевтичних варіантів у пацієнтів з хронічною спонтанною кропив’янкою до уваги слід брати оцінку тяжкості захворювання на вихідному рівні, що включає рівень СРБ, стать, наявність ангіоневротичного набряку та оцінку активності захворювання. Визначення ендотипу захворювання у пацієнтів дозволить підвищити успішність лікування та забезпечити його оптимізацію.