Техніки румінації та відволікання при болю у пацієнтів з фіброміалгією

В експериментальному дослідженні, результати якого були опубліковані в журналі Scientific Reports, було встановлено, що у пацієнтів, які використовують румінацію як механізм адаптації після фізичного навантаження, порушується відновлення порівняно з пацієнтами, які використовують техніку відволікання. Це підтверджує існуючу думку про те, що румінація може сприяти появі та збереженню больового синдрому.

Мета дослідження була в оцінці впливу технік румінації (тобто повторюваних, пасивних і деякою мірою неконтрольованих думок з концентрацією на негативних подіях) та відволікання на інтенсивність болю, пов'язаного з болем дискомфорту та емоційний стан після фізичного навантаження у пацієнтів з фіброміалгією. В рамках дослідження 47 пацієнтів з діагнозом фіброміалгії рандомізували до груп застосування технік румінації або відволікання після фізичного навантаження у сприятливій обстановці.

Інтенсивність болю, пов'язаний з болем дискомфорт та емоційний стан оцінювали на початковому рівні, після фізичного навантаження та після застосування техніки румінації або відволікання. Згідно з результатами кількох дисперсійних аналізів змішаного типу, застосування техніки румінації після фізичного навантаження перешкоджає зниженню дискомфорту та інтенсивності болю, але не впливає на емоційний стан порівняно із застосуванням техніки відволікання.

Таким чином, у осіб з фіброміалгією, які починають вдаватися до повторюваних негативних роздумів після фізичного навантаження, спостерігається менш виражене зниження інтенсивності болю в порівнянні з особами, що застосовують техніку відволікання. Отримані результати підтверджують думку про вплив румінації на інтенсивність хронічного болю, а також думку про те, що румінація може відігравати важливу роль у появі та збереженні больового синдрому.