Застосування різних протиблювотних засобів при синдромі канабіноїдної гіперемезії у дітей

Новини медицини 3 хв 567

Розмір шрифту

Дата публікації: 16/09/2023

Що нового?

У лікуванні синдрому канабіноїдної гіперемезії у дітей нетрадиційні протиблювотні засоби ефективніші за традиційні.

Синдром канабіноїдної гіперемезії — маловідоме захворювання, яке не завжди правильно діагностують. Для нього характерні рецидивні напади нудоти і блювання, пов'язані з тривалим вживанням канабісу. Найбільш ефективна стратегія зниження ризику розвитку можливих ускладнень - відмова від вживання канабісу.

Для зниження виразності токсидромних симптомів можна застосовувати лоразепам чи дроперидол. Проте призначення традиційних протиблювотних засобів, як і раніше, серйозно обмежує ефективність лікування СКГ у дітей.

У дослідженні, результати якого були опубліковані в журналі Journal of Pediatric Pharmacology and Therapeutics, було встановлено, що нетрадиційні протиблювотні засоби ефективніше за традиційні знижують виразність синдрому канабіноїдної гіперемезії (СКГ) у дітей. Мета дослідження, виконаного Emily Geraci та співавт., полягала в оцінці ефективності та безпеки застосування протиблювотних засобів у дітей з СКГ.

У ході ретроспективного аналізу електронних медичних карт були виявлені пацієнти віком до 18 років, які відповідали критеріям встановлення діагнозу СКГ, отримали діагноз з кодовим позначенням, що відповідає канабіноїдній гіперемезії, і зверталися за медичною допомогою до стаціонарної лікувальної установи. Ефективність протиблювотних засобів оцінювали на підставі об'єктивних даних про наявність блювання та суб'єктивних скарг на нудоту.

Як нетрадиційні протиблювотні засоби використовували бензодіазепіни, галоперидол і капсаїцин для зовнішнього застосування. Інші протиблювотні засоби були віднесені до категорії традиційних. Згідно з отриманими даними, нетрадиційні протиблювотні засоби ефективніше за традиційні знижували виразність симптомів СКГ у дітей. У ході аналізу всіх призначених протиблювотних засобів було відзначено статистично значущу різницю між традиційними та нетрадиційними засобами щодо ступеня повного або часткового усунення симптомів (рисунок 1).