Результати дослідження оптимальної схеми застосування епідурального болюсу для аналгезії під час пологів

Згідно з результатами рандомізованого дослідження, ідеальний об'єм програмованого інтермітуючого епідурального болюсу (PIEB) для контролю болю під час переймів становить 9 мл при застосуванні 0,1 % ропівакаїну та 0,5 мкг/мл суфентанілу або 10 мл при застосуванні 0,075 % ропівакаїну та 0,5 мкг/мл суфентанілу, з 40-хвилинним інтервалом.

За допомогою рандомізації методом «несиметричної монети» та методики дозування «вгору-вниз» Xin Ran та співавт. визначали ефективність аналгезії при застосуванні ропівакаїну в концентраціях 0,075 % та 0,1 % у поєднанні з суфентанілом у дозі 0,5 г/мл у 90 % жінок (EV90) та оцінювали можливість змін у показнику EV90 при підвищенні концентрації ропівакаїну.

В рамках дослідження 103 жінок, які народжували вперше (термін гестації: 37–42 тижні), поділили на дві групи: групу A (n = 52) та групу B (n = 51). Породіллі у групі A отримували суфентаніл у дозі 0,5 мкг/мл та 0,075 % ропівакаїн, а породіллі у групі B отримували суфентаніл у дозі 0,5 мкг/мл та 0,1 % ропівакаїн.

Додаткові кінцеві точки включали рівень сенсорної блокади та моторної блокади, а також розвиток побічних ефектів (свербіж шкіри, затримка сечовипускання та артеріальна гіпотензія). За допомогою методу ізотонної регресії вдалося встановити, що показник EV90 групи A становить 10 мл, а групи B — 9 мл. Найменший рівень сенсорної блокади становив T12, а найбільший T8. Об'єм PIEB знижувався зі збільшенням концентрації ропівакаїну. Лише чотири породіллі повідомили про досягнення моторної блокади, випадків гіпотензії зареєстровано не було.