Фактори ризику розвитку риноорбітоцеребрального мукормікозу внаслідок перенесеного COVID-19

Новини медицини 3 хв 329

Розмір шрифту

Дата публікації: 29/11/2022

Що нового?

До більш високого ризику розвитку риноорбітоцеребрального мукормікозу після COVID-19 (C-ROCM) схильні особи з тяжким перебігом коронавірусної інфекції, поганим контролем глікемії, госпіталізацією у відділення інтенсивної терапії (ВІТ) і високим обсягом застосування стероїдів під час та після терапії COVID-19.

Результати ретроспективного обсерваційного багатоцентрового дослідження вказують, що ризик розвитку C-ROCM та його ускладнень може бути більш високим у осіб з більш тяжким перебігом COVID-19, госпіталізацією у ВІТ, високим обсягом застосування стероїдів та поганим контролем глікемії під час та після лікування коронавірусної інфекції. Мета цього дослідження полягала у вивченні епідеміологічних особливостей, факторів ризику розвитку C-ROCM та прогностичних факторів його наслідків.

У ході дослідження було проведено ретроспективне збирання даних про випадки розвитку C-ROCM, підтвердженого результатами лабораторних досліджень. Для оцінки впливу різних факторів на результати було проведено аналіз методом бінарної логістичної регресії з урахуванням однієї та кількох змінних. До дослідження було включено 132 особи з C-ROCM (середній вік: 61,6 ± 13,9 року; 60,6 % чоловіка). У 91% пацієнтів (n = 12) спостерігалося ураження обох очей. Найчастішою супутньою патологією був цукровий діабет (94,7%).

Рівень смертності становив 9,1 % і був вищим у чоловіків (12,5 %) порівняно з жінками (3,8 %). У 58 осіб (43,9%) виявлено виражене порушення зору. В аналізі з однією змінною основними факторами, що негативно впливають на результат, були ураження головного мозку, тяжкість COVID-19, більш висока концентрація HbA1c, більший обсяг застосування стероїдів та більш літній вік.

В аналізі з декількома змінними такі фактори, як вік, обсяг застосування стероїдів та тяжкість COVID-19, впливали на результат меншою мірою, при цьому відмінності щодо цих факторів не були клінічно значущими. В аналізі з однією змінною було встановлено, що оклюзія центральної артерії сітківки є прогностичним фактором смертельного наслідку (відношення шансів: 4,50), проте в аналізі з кількома змінними вплив цього фактора зменшився і не був значним. За підсумками цього дослідження можна зробити висновок про необхідність суворого дотримання плану лікування COVID-19 та раціонального застосування стероїдів.